У Харкові відкрили монумент захисникам України

Відкриття монументу на честь всіх, хто захищав країну, відбулося в Харкові 14 жовтня

Про це повідомляє прес-служба Харківської ОДА.

Момумент знаходиться на Майдані Захисників України.

 

Основний елемент композиції – куб, найміцніша геометрична фігура. Він символізує Україну – цілісну та потужну державу, яка зазнала тяжких втрат. Втрати символізує відсутня частина кубу. Це втрачені життя та тимчасово втрачені території. Але ці частини все ж залишилися поряд та винесені на плац у вигляді 14 металевих стел. Така кількість символізує 2014 рік, коли почалася війна з Росією.

Імен загиблих на монументі немає. Проте на залізних колонах все ж є текст – рядки твору Володимира Сосюри "Любіть Україну", а на самому кубі - напис "Герої не вмирають!".

 

Остаточний вигляд монумента захисникам України затвердили під час громадських слухань, які відбулись у 2018 році в обласному військкоматі. Тоді в обговоренні взяли участь представники військових комісаріатів, учасники АТО (ООС) та бойові офіцери.

 

Будівельні роботи розпочалися в червні цього року. Над ідеєю монументу архітектори та скульптори працювали спільно з представниками громадських організацій, що об'єднують ветеранів АТО й ООС.

Відкрила монумент голова Харківської ОДА Юлія Світлична.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".