In Memoriam. Помер письменник Володимир Панченко

Відомий український письменник та літературознавець Володимир Панченко пішов з життя 14 жовтня

Про це у Facebook повідомив письменник Михайло Слабошпицький.

 

Володимир Панченко народився у 1954 році в селі Демидівка Любашівського району Одеської області. Працював в університетах спочатку Одеси, потім Кіровограда, а в роки незалежності переїхав до Києва, обійнявши посаду професора Києво-Могилянської академії.

Панченко є автором низки монографій та статей з історії української літератури. Заснував тат очолював веб-портал "ЛітАкцент". Він був депутатом Верховної Ради першого демократичного скликання, належав до опозиційної "Народної Ради". С 2017 року Володимир Панченко був членом групи "Першого грудня".

"Всі його книжки дуже схожі на нього – вони розумні, літературно артистичні і за кожною, як і за ним особисто, вгадується ціла бібліотека, до котрої він тягнувся своїм спраглим і сміливим розумом", - пише Михайло Слабошпицький.

У вересні Володимиру Панченку виповнилося 65 років.

"Останні два роки він боровся зі страшною хворобою, боровся так, як, може, ніхто інший. Упродовж 2018-19-го побачили світ його три книги, три! "Повість про Миколу Зерова" (вид-во "Дух і літера"), "Літературний ландшафт України" ("Ярославів вал"). І книга, що стала останньою - "Сонячний годинник" ("Темпора"). Він ніби заклинав смерть шаленою роботою, попри тяжку недугу..." - розповів у Facebook кінокритик Сергій Тримбач.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.