Львівська облрада підтримала ініціативу про повернення декомунізованому селу старої назви

Депутати Львівської облради на сесії 29 жовтня підтримали перейменування села Мармузовичі у Буському районі на Андріївку

Про це пише zaxid.net.

 

Андріївкою село було названо в 1946 році на честь Івана Андрєєва - комуніста, голови тамтешньої МТС, якого вбили українські повстанці.

У 2016 році під час декомунізації Андріївці повернули історичне ім'я — Мармузовичі. Але людям таке рішення не сподобалося. Вони опиралися перейменуванню і вимагали повернути звичну назву. Водночас, Львівський окружний адмінсуд зобов'язав перейменувати орган місцевого самоврядування відповідно до закону про декомунізацію.

Селяни, вимагаючи повернути стару назву, хотіли присвятити її не Андрєєву, а апостолу Андрію Первозванному.

Проголосувавши за перейменуванян Мармузовичів, депутати обласної ради водночас звернулися з відповідним проханням до Верховної Ради. Саме парламент приймає остаточне рішення з цього приводу. Раніше аналогічні звернення прийняли Андріївська сільська рада та Буська районна рада.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.