У Дубні перепоховали 29 жертв сталінського режиму

У місті Дубно Рівненської області перепоховали 29 людських останків, серед яких 7 жінок, які були знайдені у травні-червні цього року на подвір’ї колишньої тюрми.

Найстаршій людині було 57 років, наймолодшій – 17. Серед убитих – найбільше українців, але були й поляки, німці та представники інших національностей, повідомляє Радіо Свобода.

 

Чин поховання жертв тоталітарного сталінського режиму провели священники ПЦУ, УГКЦ і Римо-католицької церки. Були присутні представники місцевої громади міста Дубна, військовослужбовці, а також літні люди – очевидці подій і рідні закатованих.

"Ці люди, які вбиті жорстоко у тюрмі, до сьогодні залишаються невідомі. Я дуже довго чекав на цю подію, яка сталась майже 80 років. Мені було півроку, коли у Дубенській тюрмі жорстоко вбили мого батька, якому було 28 років.

Навіть, якщо немає вже на колишньому подвір'ї тюрми останків, ми маємо там встановити хрест жертвам сталінського тоталітарного режиму", – сказав на поминальних заходах Гнат Поровчук, батько якого загинув наприкінці червня 1941 року.

29 жертв тоталітарного режиму поховали на міському цвинтарі у Дубні, в братській могилі.

 

Останки людей, переважно з кульовими пораненнями, знайдені біля тюремної стіни. Під час розкопок виявлені також і речі в'язнів Дубенської тюрми – чоботи, гребінці, ґудзики, гільзи.

Як виявили під час антропологічних досліджень, люди, найімовірніше – цивільні, сиділи у холодних і вологих камерах, переважно стоячи чи навприсідки, змінюючи один одного, щоб прилягти, бо камери були переповнені. Також з'ясовано, що до в'язнів застосовували тортури, і гинули вони насильницькою смертю.

Згідно з архівними документами, НКВД убив понад 400 людей 24-25червня 1941 року, перед приходом у місто німецьких військ. Називають і 527 вбитих.

"Ми виявили спершу 19 людей в одному ряді, і коли підняли бетонну плиту, ще знайшли 10 людських останків. Були дані з архівних матеріалів, що є останки у другому ряді.

Коли перевірили, то там не було поховань, знайшли радянські комунікації, тобто, очевидно, що під час прокладання комунікацій могли людські останки вивезти", – розповів Святослав Шеремета, директор меморіально-пошукового центру "Доля".

Довідково. 22-23 червня 1941 року масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах НКВД розпочались на теренах Західної України, потім по всій Україні. За інформацією Українського інституту національної пам'яті, протягом двох тижнів, радянська влада вбила близько 22 тисячі людей, яких переслідувала за національну свідомість і політичні переконання.

Трагедія і спекуляції. Що саме сталося 11 липня 1943 року на Волині?

Перебільшена кількість нападів на польські села стала хибним засновком, з якого зроблено висновок про масштабну операцію по всій Волині. А звідти зроблено висновок про існування наказу, що приписував цілковите знищення поляків, етнічну чистку.

Мій улюблений сексот: 10 фактів про Юрія Смолича

8 липня Юрію Смоличу виповнилося 125 років. Люди, далекі від літератури, архівів, досліджень, усе чудово про нього знають. Наприклад, що Смолич був артилеристом у Петлюри. Що дослужився до звання генерал-майора КГБ і має численні нагороди за вірну службу. Що він записував на магнітофон розмови з Довженком. Що дружина Юрія Яновського ненавиділа Смолича. Що він цькував шістдесятників і хворого на серце Малишка. Більшість охоче повторює і смакує ці плітки й чутки, не заморочуючись із фактчекінгом.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.