На військових меморіалах Личаківського цвинтаря спільно молилися українці й поляки

1 листопада, в День усіх святих, на львівькому Личаківському цвинтарі відбулася традиційна спільна Молитва примирення на українському й польському військових меморіалах.

Про це повідомив "Польсько-український портал.

 

Представники польської громади зібралися на месу на території меморіалу "Цвинтар Орлят", яку відслужив архієпископ Мечислав Мокшицький. Відтак до них приєдналися українці, після чого відбулася спільна молитва перед пам'ятним знаком на "Цвинтарі Орлят", а згодом – біля пам'ятника воїнам Української галицької армії.

Участь в пам'ятних заходах узяли представники місцевої влади, громадськості, польська спільнота у Львові та новопризначена Генеральний консул РП у Львові Еліза Дзвонкєвіч. Вони поклали квіти до пам'ятних знаків і засвітили свічки та лампадки на могилах полеглих.

 

Польсько-українська молитва примирення стала вже традиційною для Львова. Уперше така молитва масово відбулася 1 листопада 2002 року за участю кардиналів Любомира Гузара та Мар'яна Яворського, дисидентів Яцека Куроня, Михайла Гориня, Мирослава Мариновича та ще близько сотні громадських діячів з України та Польщі.

Акція є ініціативою поляків та українців, які виступили за діалог, порозуміння та поєднання між народами.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.