У Києві з’явилися вулиця Олекси Тихого і проспект Любомира Гузара

Київська міська ухвалила рішення, відповідно до яких у столиці з’явилися вулиці Олекси Тихого і проспект Любомира Гузара. На честь видатних українців перейменовано, відповідно, вулицю Виборзьку і проспект Комарова в Солом’янському районі.

Про це пише "Новинарня" з посиланням на члена столичної комісії з найменувань Павла Островського. 

 

"Щойно Київрада підтримала перейменування вулиці Виборзької на честь правозахисника та дисидента Олекси Тихого (75 голосів "за"), а також проспекту Космонавта Комарова на честь кардинала Любомира Гузара (74 "за")!" – написав Островський у соцмережі.

Він також відзначив символічність того, що вшанування Олекси Тихого відбулося майже через 30 років після перепоховання у Києві національних героїв України Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина.

Олексій Тихий (27 січня 1927 — 5 травня 1984) — визначний український дисидент, уродженець Донеччини, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи.
Виступав на захист української мови. Помер в ув'язненні в Пермському краї.

Кардинал Любомир Гузар (26 лютого 1933 — 31 травня 2017) — визначний український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви у 2001—2011 рр., верховний архієпископ Львівський (з 2001) і Києво-Галицький (з 2005).
2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 вийшов у відставку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010-х роках, членом ініціативної групи "Першого грудня".

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.