В'ятровича не приводять до присяги, а його реєстрацію як депутата оскаржили в суді

Складання присяги народного депутата України Володимира В'ятровича мала відбутися у стінах парламенту 15 листопада, але керівники парламенту не розпочали процедуру.

Про це у Facebook пише сам Володимир В'ятрович.

 

"Я вже звик до бурхливої реакції частини депутатів щодо факту мого потрапляння в парламент. Але здивований, що сьогодні керівництво ВРУ, попри наявність потрібних документів, не приводить мене до присяги.

Адже це всеодно станеться, хай навіть через два тижні. В'ятрович у парламенті — з цим доведеться жити. Виконання законних процедур — із цим теж слід змиритися, якщо нам усім ідеться про демократичну Україну", - зазначив він.

Як передає "Новинарня" 15 листопада сам В'ятрович та нардеп від "ЄС", колишній голова парламенту Андрій Парубій влаштували у кулуарах Ради брифінг на цю тему.

"Фактично, згідно до закону, наступна дія має бути тільки одна – приведення до присяги народного депутата В'ятровича. Це формальна річ, яка виконується автоматично після того, як документи надходять у Верховну Раду.

На превеликий жаль, голова Верховної Ради на мої звернення і прохання відмовляється сьогодні оголосити приведення до присяги Володимира В'ятровича, апелюючи до того, що нібито не знайшли документи", – зазначив Парубій.

Колишній спікер виступив також у залі парламенту, повторивши вимогу привести В'ятровича до присяги вже цього дня.

У відповідь голова ВР Дмитро Разумков заявив, що ще не отримав документи з ЦВК, і тому присяга В'ятровича наразі неможлива.

З цього приводу Андрій Парубій заявляє: "Я авторитетно стверджую: документи всі від ЦВК знаходяться у Верховній Раді. Вважаю дану позицію виключно політичною від "слуг народу" і команди Зеленського, які вважають, що мова – це маніпуляція, армія – це маніпуляція. Це намагання сьогодні позбавити права В'ятровича приступити до своїх обов'язків як обраного українським народом народного депутата України".

За словами Парубія, наступне засідання парламенту відбудеться лише 2 грудня, і таким чином монобільшість намагається ще на 15-17 днів відтягнути момент, коли В'ятрович прийме присягу народного депутата України.

"Вони кричали на попередньому засіданні, що не допустять В'ятровича в Раду, і сьогодні вони намагаються це своє дуже сумнівне гасло втілити в життя", – додав Парубій, нагадавши виступ нардепа з "СН" Бужанського.

Проросійський депутат-мажоритарник зі "Слуги народу" Максим Бужанський справді виступав із трибуни ВР із закликом голосувати проти перестановок у фракції "Євросолідарність", закінчивши промову словами "Ні В'ятровичу в Раді!". Він нагадав, що "слуги народу" йшли в парламент не для того, щоб пускати туди націоналіста В'ятровича.

Сам Володимир В'ятрович у коментарі "Новинарні" також заявив, що документи з Центрвиборчкому про його реєстрацію нардепом уже перебувають в апараті ВР.

Невдовзі народна депутатка від "Європейської Солідарності" Вікторія Сюмар повідомила у соцмережі, що рішення ЦВК про реєстрацію В'ятровича як депутата ВРУ намагаються оскаржити в суді. Вона додала фото позову, який Касаційний адміністративний суд отримав 15 листопада. На її думку, саме цим пояснюється затримка з присягою.

 

Позивачем виступив Андрій Хілько - адвокат, який перед президентськими виборами 2019 року подавав позови про зняття кандидатури Володимира Зеленського. Ця подія мобілізувала електрорат Зеленського, тому низка експертів вважає, що Хілько з самого початку працював на нього. Які аргументи навів Хілько в новому позові, наразі невідомо.

Нагадаємо, на парламентських виборах 2019 року Володимир В'ятрович йшов під номером 25 у списку "Європейської Солідарності". Партія отримала 23 місця у багатомандатному окрузі, тому історик до парламенту не потрапив.

Нардеп від "ЄС" Ірина Луценко за станом здоров'я склала повноваження. Наступною у списку партії йшла Наталія Бойко (№24), але вона відмовилася від мандату, ставши радницею прем'єр-міністра Олексія Гончарука.

14 листопада В'ятровичу видали посвідчення нардепа.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?