На Вінниччині виявили мусульманський мавзолей ХІІІ століття

Одну з напівзруйнованих будівель в селі Мала Кісниця місцеві здавна називають «турецькою вежею», не знаючи про її справжнє походження.

Про це повідомляє Lenta.ua.

Руїни мавзолею в Малий Кісниці
Руїни мавзолею в Малий Кісниці
Фото: Валентина Гижко

"Будівля стоїть на роздоріжжі за селом, — пише на своїй сторінці в Facebook краєзнавець Валентина Гижко. — В основі — масивний шестикутник з каменів, які ретельно підігнані один до одного. Є два входи і виходи та чотири "вікна". Вхід і вихід зорієнтовані на південь і захід. Вгорі — залишки купола. Виглядає ну дуже загадково!"

Валентина відправила фото незвичайної будівлі тюркологу, завідувачу центру досліджень цивілізацій Причорномор'я Інституту історії НАНУ Олександру Галенку, який припустив, що "це на перший погляд — мусульманський мавзолей (тюрбе), скоріше золотоординського часу".

Kouczeniecz на одній із старовинних карт
Kouczeniecz на одній із старовинних карт

Іншими словами, якщо визначення вірне, то будівля відноситься до XIII століття. Переглянувши старовинні карти, краєзнавець звернула увагу, що на одній з них село Кісниця називається Kouzzenicze, річка Марківка іменується Kouczeniecze, а село Велика Кісниця — Kouczeniecz.

У праці Костянтина Тищенка "Слід тунгусів, маньчжурів і монголів в топоніміці України" відзначається, що KOUCZENicze — від маньч. Хуǯу — кланятися в землю.

Тобто, назви сіл збереглися з часів Золотої Орди. Хоча пізніше виникла легенда про село, що нібито збудоване "на кістках" — Кісниця.

Далі — слово за фахівцями...

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.