На Вінниччині виявили мусульманський мавзолей ХІІІ століття

Одну з напівзруйнованих будівель в селі Мала Кісниця місцеві здавна називають «турецькою вежею», не знаючи про її справжнє походження.

Про це повідомляє Lenta.ua.

Руїни мавзолею в Малий Кісниці
Руїни мавзолею в Малий Кісниці
Фото: Валентина Гижко

"Будівля стоїть на роздоріжжі за селом, — пише на своїй сторінці в Facebook краєзнавець Валентина Гижко. — В основі — масивний шестикутник з каменів, які ретельно підігнані один до одного. Є два входи і виходи та чотири "вікна". Вхід і вихід зорієнтовані на південь і захід. Вгорі — залишки купола. Виглядає ну дуже загадково!"

Валентина відправила фото незвичайної будівлі тюркологу, завідувачу центру досліджень цивілізацій Причорномор'я Інституту історії НАНУ Олександру Галенку, який припустив, що "це на перший погляд — мусульманський мавзолей (тюрбе), скоріше золотоординського часу".

Kouczeniecz на одній із старовинних карт
Kouczeniecz на одній із старовинних карт

Іншими словами, якщо визначення вірне, то будівля відноситься до XIII століття. Переглянувши старовинні карти, краєзнавець звернула увагу, що на одній з них село Кісниця називається Kouzzenicze, річка Марківка іменується Kouczeniecze, а село Велика Кісниця — Kouczeniecz.

У праці Костянтина Тищенка "Слід тунгусів, маньчжурів і монголів в топоніміці України" відзначається, що KOUCZENicze — від маньч. Хуǯу — кланятися в землю.

Тобто, назви сіл збереглися з часів Золотої Орди. Хоча пізніше виникла легенда про село, що нібито збудоване "на кістках" — Кісниця.

Далі — слово за фахівцями...

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».