Одеська кіностудія виклала усі фільми на YouTube

Усі фільми, відзняті на Одеській кіностудії, виклали в Інтернет у вільний доступ. Тепер переглянути стрічки можна на каналі YouTube. Загалом там представлено 428 картин.

Про це повідомляє Український інтерес.

 

Серед них "Десять негритят" (1987), "Місце зустрічі неможливо змінити" (1979), "Життя й дивовижні пригоди Робінзона Крузо" (1972), "Д'артаньян і три мушкетери" (1979), "Пригоди Електроніка" (1979) тощо.

Є навіть архівні стрічки, зокрема "Коліївщина" (1933), "Останнє танго" (1918), "Назар Стодоля" (1936), "Боксери" (1941), "П'ять наречених" (1930) тощо.

Загалом добірка фільмів – абсолютно різна за жанрами, а особливо стилями. Можна зустріти і маловідомі артхаусні стрічки 90-х років.

Всю підбірку фільмів можна переглянути за посиланням.

Довідково. Одеська кіностудія бере свій початок у 1907 році, коли кінематографіст Мирон Гроссман створив один із перших вітчизняних фільмів та заснував кіноательє "Мирограф", яке згодом стало кінофабрикою. У 1910-х роках Гроссман почав знімати документальні й пізнавальні фільми разом із відомими кінематографістами.

У квітні 1919 року, коли до Одеси увійшли більшовики, військові оператори зняли хронікальну стрічку "Взяття Одеси".

У 1923-1929 роках Одеська кінофабрика перетворилася на головний кіновиробничий майданчик УРСР. Серед перших режисерів кінофабрики були Петро Чардинін та Микола Салтиков, а в 1924 році до них приєднався Лесь Курбас, в 1925 – Аксель Лундін, Олександр Анощенко, Пантелеймон Сазонов Уетінг, В'ячеслав Вісковський. У 1927 році Одеську кінофабрику визнали однією з найкращих у країні.

Першим звуковим фільмом Одеської кінофабрики мала стати стрічка "Людина з містечка" Григорія Рошаля, але таким фільмом стала "Коліївщина" (1933) Івана Кавалерідзе. У 1938 році виходять картини про минуле українського народу: "Назар Стодоля", "Кармелюк".

У травні 2019 року Одеська кіностудія відзначила 100-річний ювілей.

Паросля: російське ІПСО, на яке повелися польські дослідники

У сучасній польській історіографії початком так званої "Волинської різанини" вважається масове вбивство населення польської колонії Паросля у лютому 1943 року. Цю акцію вже тривалий час намагаються приписати першій сотні УПА Григорія Перегіняка – "Коробки". Кілька років тому у цій історії мало бути поставлено крапку, адже російські спецслужби оприлюднили документ, який начебто повністю підтверджує версію польських дослідників.

ТОП-10 міфів про Волинську трагедію

У колективній пам'яті поляків сприйняття УПА та ОУН існує майже виключно в рамках наративу про "Волинську різанину". А політичні оцінки подій 1940-х років закріплені на рівні законодавства. Центр стратегічних комунікацій розібрав 10 ключових складових цього наративу.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.