На Дону знайшли поховання «амазонки» в парадному головному уборі. ФОТО

Поховання жінки-воїна в уборі з дорогоцінних металів, що датується другою половиною IV століття після Р.Х., виявили співробітники Донської експедиції ІА РАН.

Могилу знайшли в Острогозькому районі Воронезької області, повідомляє НВ.

Пластина головного убору (стленгіда)
Пластина головного убору (стленгіда)
Фото: ІА РАН

Серед знахідок — перший розкопаний на Середньому Дону парадний головний убір багатої мешканки Скіфії, що повністю зберігся. Раніше археологи знаходили в цьому регіоні лише окремі деталі від подібних уборів.

"Таких уборів знайдено трохи більше двох десятків, і всі вони були виявлені в "царських", або в дуже багатих курганах степової зони Скіфії. Ми вперше знайшли такий убір в курганах лісостепової зони, і що особливо цікаво — убір вперше виявлений у похованні амазонки" , — говорить керівник Донський експедиції Валерій Гуляєв.

Курганний могильник Дєвіца V, який отримав таку назву від села, що розсташоване поруч, відомий археологам з 2000-х років. Він складається з 19 насипів, частину з яких практично не видно, оскільки цей район — зона сільськогосподарських земель, яка активно розробляється. З 2010 року пам'ятнику досліджують фахівці Донський експедиції Інституту археології РАН.

До моменту розкопок курган № 9 могильника Дєвіца V був невеличким пагорбом висотою близько 1 метра і 40 метрів в діаметрі. Під центром насипу археологи виявили залишки гробниці, в яку вів вузький вхід-дромос зі східного боку.

У давнину гробниця була накрита дубовими плахами, які були укладені хрест-навхрест і спиралися на 11 потужних дубових стовпів. Могильна яма була оточена валом глини.

 
ФОТО: ІА РАН

У кургані були поховані чотири жінки різного віку: дві молоді жінки 20−29 і 25−35 років, дівчинка-підліток 12−13 років і жінка 45−50 років. Поховання було здійснене одномоментно, оскільки один зі стовпів, що підтримують перекриття гробниці, знаходився в дромосі і повністю перекривав прохід, і обійти його при подальших похованнях було б неможливо.

Поховання було пограбовано ще в давнину: під час розкопок відкрився грабіжницький хід, проритий збоку з північної частини до центру кургану. Але пограбованою виявилася лише північна і східна частина гробниці, де знаходилися останки підлітка і однією з молодих жінок.

Пластина головного убору (метопіда)
Пластина головного убору (метопіда)
ФОТО: ІА РАН

"За часів, коли в цих місцях жили скіфи, тут були прекрасні діброви. Дуб — це відмінний будівельний матеріал, і завдяки йому ми можемо вирахувати, коли сталося пограбування.

Грабіжники увірвалися з північної сторони в могилу, коли вже завалилося перекриття, і склеп був засипаний, тобто років через 100, а то і 200 після того, як був насипаний курган: за менший термін дубове перекриття не зруйнувалося б. Вони розкидали частину кісток, але, на щастя, знайшли лише частину поховання", — зазначив Валерій Гуляєв.

Крім розкиданих останків, в північній половині ями були виявлені понад 30 залізних наконечників стріл, залізний гак у вигляді птаха, елементи кінської збруї, залізні ножі, уламки ліпних посудин, численні кістки тварин.

У південній та західній частині поховання знаходилися два непограбованих скелета, покладені на дерев'яні ложа та покриті трав'яними підстилками. Один з них належав молодій жінці, що була похована в "позі вершника".

Як засвідчили дослідження антропологів, щоб укласти її таким чином, були підрізані сухожилля на ногах. Під лівим плечем "вершниці" було бронзове люстерко, зліва лежали два списи, на ліву руку був надітий браслет зі скляних намистин.

Другою похованою, була жінка років 45−50: для скіфського часу це був поважний вік, так як середня тривалість життя жінки становила 30−35 років. Вона була похована в парадному жіночому головному уборі – калафі, від якого збереглися пластини, прикрашені рослинним орнаментом.

Знайдені під час розкопок деталі калафу та його реконструкція
Знайдені під час розкопок деталі калафу та його реконструкція
ФОТО: ІА РАН

"Знайдений калаф — це унікальна знахідка. Це перший цілий головний убір на пам'ятках скіфського часу, знайдений на Середньому Дону, і він знайдений in situ, на місці, на черепі.

Звичайно, раніше знаходили подібні убори в відомих багатих курганах Скіфії, але лише одиниці були виявлені археологами. Частіше їх знаходили спочатку селяни, потім їх вилучали поліцейські, поміщики, і знахідки, поки доходили до фахівців, проходили через безліч рук, і тому невідомо, наскільки вони збереглися. Тут же ми можемо бути впевнені в тому, що знахідка збереглася повністю", — зазначив Валерій Гуляєв.

Поруч з головою старшої жінки був покладений залізний ніж, загорнутий у тканину, і залізний наконечник стріли досить рідкісного типу: стебловий з роздвоєним кінцем.

Ці знахідки, а також численні деталі озброєння і кінської збруї дозволяють говорити про те, що в кургані були поховані "амазонки" — жінки-воїни, інститут яких існував в скіфську епоху у іраномовних кочових і напівкочових племен Східної Європи.

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.

Українське державотворення літа 1941-го. Міфи та факти

Сам факт відновлення української влади після тривалої окупації мав суттєвий вплив на свідомість населення. Історик та дисидент, уродженець Волині Валентин Мороз згадував: "Перша половина мого життя була сформована двома прапорами під час проголошення української самостійності в 1941 році. Ці два українські прапори в рідному селі збереглися на ціле життя, давали вогонь витерпіти і перемогти".

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.