У Запоріжжі пам'ять Іоанна Павла ІІ увічнили в назві вулиці

Найвідомішого з поляків – Іоанна Павла ІІ увічнено в назві запорізької вулиці.

Відповідне рішення ухвалили депутати Запорізької міськради на сесії 18 грудня, передає Depo.Запоріжжя.

 
Іоан Павло ІІ

У Запоріжжі з'явилася вулиця Іоанна Павла ІІ – одного з найвідоміших очільників Римо-католицької церкви і найвідомішого поляка. На честь Іоанна Павла ІІ названо частину вулиці Заводської від вулиці Сєдова до вулиці Лермонтова. Це – середмістя Запоріжжя, Вознесенівський район.

 

Раніше його жителі підтримали перейменування під час громадських слухань. Депутати Запорізької міськради на сесії 18 грудня погодили перейменування.

Окрім того, обранці збираються повідомити про увічнення пам'яті Іоанна Павла ІІ   (Кароля-Юзефа Войтили) посольство Польщі в Україні.

Осип Тюшка. 40 років поряд зі Степаном Бандерою

Він був одним із найближчих друзів Степана Бандери. Вони потоваришували ще під час навчання у Стрийській гімназії. Разом входили до керівних ланок у Пласті й ОУН, мали близькі ідейні переконання й погляди на національно-визвольних рух, одночасно відбували ув'язнення в гітлерівському концтаборі Заксенхаузен, спільно розбудовували структуру ОУН революційної після Другої світової війни і були об'єктами оперативних розробок кдб. Тільки роль і місце у тих чекістських планах і заходах для кожного відводилися різні.

Інтрига їхньої смерті

Убивство відомого політика, полководця, монарха та й просто непересічної постаті завжди оточено таємницею, інтригою, різноманітними більш чи менш вірогідними здогадами й домислами. Уже ці обставини викликають підвищену цікавість до подій, що за ними стоять. Тому тема політичних убивств, котрі з плином часу набувають статусу історичних – вигідне поле для авторів, котрі беруться за неї.

Віктор Петров. Людина, яка повернулася в холод

"Петров боїться арешту, висловлює думку про необхідність від'їзду з України". Із цього рапорту співробітника секретно-політичного відділу управління держбезпеки нквс урср Лифаря почалася епічна драма Віктора Петрова, відомого ще за літературними і науковими псевдонімами як В. Домонтович та Віктор Бер. Рапорт був підготовлений у лютому 1936-го. Окремі фрагменти з нього свідчать про те, що про В. Петрова вже збирали оперативним шляхом інформацію і знали, на чому можна зіграти.

Уривок із книжки "Таборові діти" Любов Загоровської

У книзі "Таборові діти" зібрано свідчення людей, які в дитячому віці зазнали репресій радянської каральної системи. Це розповіді тодішніх дітей про те, як їх під дулами автоматів забирали з дому, про досвід перебування в тюрмах, про важку дорогу на сибірські морози в товарних вагонах, про життя в бараках чи спецінтернатах, про виживання в нелюдських умовах заслання. Ці свідчення варто прочитати, щоб знати, як ставилася радянська влада до дітей, яких оголосила "ворогами народу".