У російській Твері хочуть приховати факт розстрілу поляків співробітниками НКВД

З будівлі медуніверситету міста Тверь (Росія) можуть бути зняті меморіальні дошки в пам'ять про жертв Катинської трагедії.

Про це пише Польське радіо з посиланням на російські ЗМІ.

 
tvgmu.ru

Дошки прикріплені до стіни вузу. Місцеві прокурори в листі до ректора написали, що немає ніяких доказів того, що поляки були розстріляні тут. Увагу до цієї справи привернули історики з товариства "Меморіал", що займається вивченням злочинів сталінізму.

Дослідження російських і польських істориків, у тому числі ексгумація масових поховань, показують, що в Калініні (нині Тверь) співробітники НКВД вбили і згодом поховали на кладовищі в Мідному щонайменше 6295 співробітників польської поліції, прикордонників і військових.

Вони були взяті в полон після 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія вторглася до Польщі. У різних місцях Радянського Союзу, в основному в Катині і Твері (Росія), кати НКВД вбили більше 22 000 польських офіцерів.

Керівник польської секції товариства "Меморіал" Олександр Гур'янов нагадує, що до цього дня деякі російські політики та історики кажуть, що на кладовищі в Мідному були похоронені не поляки, а не червоноармійці, що загинули в боротьбі з нацистською Німеччиною.

В оці тайфуна. Як проголосили Акт Злуки

У цей день здавалося, що буревії історії втомилися і зупинили свій руйнівний рух. Насправді над Київом зупинилося "око тайфуну", де вітру може не бути. Навколо ж української столиці усе пригиналося від буревіїв.

Незалежність №1: Коли Грушевський її оголосив, чому Винниченко сумнівався, а Єфремов був проти

У перші дні 1918 року – 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна.

Година папуги. Сумне Різдво

Комусь із бранців Козельська безіменний дух здавався недостатньо авторитетним. То врешті-решт табором пішла нова мода: викликати дух маршала Юзефа Пілсудського. Добєслава Якубовіча дух «Діда» засмутив: «Адже на питання, у кого ти мешкаєш, дух Пілсудського надав прізвище: Кєрсновські чи Кєрнойські. Мене це непокоїть, багато думав про це різне недобре».

Ян Палах: Смолоскип №1

Лібуше Палахова, продавчиня магазину в невеличкому містечку Вшетати, після робочого дня прийшла додому й увімкнула радіоприймач. Був звичайний будній день, 16 січня 1969 року. По радіо передали дивну звістку: у Празі «студент філософського факультету Я. П. вчинив самоспалення». «Який жах…» подумала пані Лібуше але не надала цьому повідомленню надмірної уваги. Ранковим потягом вона мала їхати до Праги на зустріч з сином – Яном Палахом, щоб піти по магазинах і вибрати йому капелюха.