Людмила Ігнатенко заявила, що не давала дозволу HBO розповідати її історію в серіалі «Чорнобиль». ВІДЕО

Дружина загиблого пожежника-ліквідатора аварії на ЧАЕС Людмила Ігнатенко, яка стала прообразом головної героїні у серіалі від HBO «Чорнобиль», заявила, що не давала каналу дозволу розповідати її історію.

Про це вона розповіла в інтервʼю BBC, передає The Бабель.

Людмила Ігнатенко на річниці памʼяті ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС у 1990 році
Людмила Ігнатенко на річниці памʼяті ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС у 1990 році
ФОТО: Igor Kostin / Sygma

"Коли дізналась, що фільм буде про мене, було образливо та неприємно. ... Я вважаю, що телекомпанія вчинила неправильно, що не зустрілась зі мною. Мені телефонували з Москви, казали:

"Ми знімали фільм у Латвії, Києві, не змогли з вами звʼязатись, але хотіли". Це вже на той момент фільм був знятий. Мені запропонували $3 тисячі "просто так", але я поклала трубку, думала, що це фейк", — розповіла Ігнатенко.

За її словами, на сприйняття дзвінка також вплинув той факт, що телефонували з Росії.

Вона додала, що їй неприємно було дивитись деякі кадри з фільму, зокрема, сцену з поховання її чоловіка: "Мені було боляче від неправди у фільмі, що я стою із взуттям у руках. Так, Васю поховали без взуття, але взуття було поруч з ним", — пояснила Ігнатенко.

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.

Микола Глущенко. «Художник» за фахом і оперативним псевдонімом розвідки

17 вересня відзначається 120-річчя від дня народження художника Миколи Глущенка. Його життя було сповнене багатьох феєричних подій, несподіваних драматичних поворотів долі і численних загадок. Окремі епізоди з його біографії породили низку легенд, які й досі бентежать уяву численних поціновувачів, мистецтвознавців, кінематографістів, письменників. Розсекречені, досі невідомі документи із Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу розставити певні акценти у всьому цьому і пролити світло на утаємничені сторінки життя митця.