Спецпроект

У Музей Голодомору передали унікальні медичні документи про голод 1946-1947 років.ФОТО

21 грудня 2019 року Олег Калиняк, лікар Рубанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Бахмацького району Чернігівської області, передав до Музею Голодомору унікальні та історично важливі медичні документи.

Про це йдеться на сайті Музею.

 
Фото: Музей Голодомору

Знахідка, яку він виявив у архіві Рубанської амбулаторії — стаціонарний медичний журнал 1946–1947 років. У цьому журналі містяться дані про високу смертність від масового штучного голоду у селах Бахмаччини.

Зазначати причину смерті — голод — було заборонено, тому лікар Гнилицький Павло Леонтійович, вказуючи симптоми, з якими людина потрапила в лікарню, в окремій графі ставив особливу позначку — Ф-11.

Критична кількість таких позначок припадає на березень–серпень 1947 року — пік масового штучного голоду. Саме цим маркуванням лікар таємно позначав смерть від голоду, адже відкрито говорити про причини смертей було заборонено. Такі документи є прямим доказом злочину тоталітарного режиму.

У той час лікарями у Рубанській лікарні працювали Пустовойт Іван та Пустовойт Надія. Вони, очевидно, знали про ці медичні журнали та зберегли їх, розуміючи важливість цієї інформації для майбутніх поколінь.

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, директорка Національного музею Голодомору-геноциду, зазначила:

"Для позначення масового штучного голоду 1946–1947 років використовувалося дуже багато нав'язаних радянською владою ярликів: післявоєнний голод, тимчасово важке життя тощо. Але варто нагадати, що політика СРСР стосовно українського народу протягом усього його існування була геноцидною.

Це підтверджують і усноісторичні джерела. Нещодавно вийшла друком книга "Голод 1946-1947 рр. в Україні: колективна пам'ять", яка ілюструє усю реальність тих років. Її упорядником є доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Василь Марочко".

 
Фото: Музей Голодомору

 

Василь Марочко у своїй промові презентував видання, яке містить тисячі спогадів про масовий штучний голод 1946–1947 рр. Найбільше свідчень було зібрано українською дослідницею та історикинею Олександрою Веселовою. Зазначимо, що наступного року Музей Голодомору ініціюватиме перейменування однієї з вулиць Києва для вшанування пам'яті про видатну дослідницю.

Історик Ростислав Мартинюк зазначив: "Комуністи цілеспрямовано знищували усі документи, аби приховати злочини та протиправні дії, які вони робили. Журнали, передані сьогодні до Музею Голодомору, могли коштувати людського життя. За зберігання антирадянських матеріалів людей карали різними способами: від звільнення до заслання у концентраційні табори.

Проте відважні лікарі, які розуміли їхню цінність, зберегли ці документи. Працівники лікарні розробили власну мітку для позначення смерті від голоду й зберігали журнали протягом 73 років, тому такою важливою є сьогодні їх передача до музею".

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, підсумовуючи сказане гостями заходу, наголосила на важливості відновлення історичної пам'яті та закликала відвідувачів музею і читачів сайту передавати до Музею Голодомору предмети чи документи, пов'язані із масовими штучними голодами та Голодомором 1932–1933 рр.

Наразі медичні документи, виявлені та привезені Олегом Калиняком, передали до музейних фондів на постійне зберігання.

Від сестер-жалібниць до воячок: жінки в Армії УНР

В архівних джерелах можна зустріти чимало згадок про «сестер-жалібниць». За цим непоказним терміном приховується цілий пласт згадок, пов’язаних з участю жінок у визвольних змаганнях 1917-1921 років у складі армії УНР. Слідуючи поклику, вони опікувались хворими та пораненими, а під тиском обставин брали на себе обов’язки воячок, розвідниць та зв’язкових. І завжди піклувались про ближніх більше, ніж за себе

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.

Як дипломати УНР у Празі на інформаційному фронті воювали

Інформаційна війна – це, звісно ж, не винахід нинішнього часу. Нам часто здається, що ті інформаційні виклики, перед якими ми стоїмо сьогодні, є унікальними з огляду на нові технології, які приніс початок третього тисячоліття. Частково це правда. Сто років тому не існувало ні телебачення, ні інтернету, ні соціальних мереж. Однак вже існували газети і журнали, які були потужною зброєю впливу на громадську думку і позицію еліт.

Сталева труна на вісім персон

17 лютого 1864 року, сто п'ятдесят сім років тому, підводний човен "Hunley" конструкції Горація Ханлі атакував і потопив паровий шлюп "Housatonic" і це була перша в історії успішна атака корабля з глибини. Не надто тямущі в історії люди приписують Жулю Верну купу передбачень, і в тому числі – мало не винахід підводного човна. Це не так, це дуже сильно не так. Чистих передбачень у Жуля Верна дуже мало, а підводних човнів на той час було збудовано вже з десяток.