Спецпроект

У Музей Голодомору передали унікальні медичні документи про голод 1946-1947 років.ФОТО

21 грудня 2019 року Олег Калиняк, лікар Рубанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Бахмацького району Чернігівської області, передав до Музею Голодомору унікальні та історично важливі медичні документи.

Про це йдеться на сайті Музею.

 
Фото: Музей Голодомору

Знахідка, яку він виявив у архіві Рубанської амбулаторії — стаціонарний медичний журнал 1946–1947 років. У цьому журналі містяться дані про високу смертність від масового штучного голоду у селах Бахмаччини.

Зазначати причину смерті — голод — було заборонено, тому лікар Гнилицький Павло Леонтійович, вказуючи симптоми, з якими людина потрапила в лікарню, в окремій графі ставив особливу позначку — Ф-11.

Критична кількість таких позначок припадає на березень–серпень 1947 року — пік масового штучного голоду. Саме цим маркуванням лікар таємно позначав смерть від голоду, адже відкрито говорити про причини смертей було заборонено. Такі документи є прямим доказом злочину тоталітарного режиму.

У той час лікарями у Рубанській лікарні працювали Пустовойт Іван та Пустовойт Надія. Вони, очевидно, знали про ці медичні журнали та зберегли їх, розуміючи важливість цієї інформації для майбутніх поколінь.

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, директорка Національного музею Голодомору-геноциду, зазначила:

"Для позначення масового штучного голоду 1946–1947 років використовувалося дуже багато нав'язаних радянською владою ярликів: післявоєнний голод, тимчасово важке життя тощо. Але варто нагадати, що політика СРСР стосовно українського народу протягом усього його існування була геноцидною.

Це підтверджують і усноісторичні джерела. Нещодавно вийшла друком книга "Голод 1946-1947 рр. в Україні: колективна пам'ять", яка ілюструє усю реальність тих років. Її упорядником є доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Василь Марочко".

 
Фото: Музей Голодомору

 

Василь Марочко у своїй промові презентував видання, яке містить тисячі спогадів про масовий штучний голод 1946–1947 рр. Найбільше свідчень було зібрано українською дослідницею та історикинею Олександрою Веселовою. Зазначимо, що наступного року Музей Голодомору ініціюватиме перейменування однієї з вулиць Києва для вшанування пам'яті про видатну дослідницю.

Історик Ростислав Мартинюк зазначив: "Комуністи цілеспрямовано знищували усі документи, аби приховати злочини та протиправні дії, які вони робили. Журнали, передані сьогодні до Музею Голодомору, могли коштувати людського життя. За зберігання антирадянських матеріалів людей карали різними способами: від звільнення до заслання у концентраційні табори.

Проте відважні лікарі, які розуміли їхню цінність, зберегли ці документи. Працівники лікарні розробили власну мітку для позначення смерті від голоду й зберігали журнали протягом 73 років, тому такою важливою є сьогодні їх передача до музею".

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, підсумовуючи сказане гостями заходу, наголосила на важливості відновлення історичної пам'яті та закликала відвідувачів музею і читачів сайту передавати до Музею Голодомору предмети чи документи, пов'язані із масовими штучними голодами та Голодомором 1932–1933 рр.

Наразі медичні документи, виявлені та привезені Олегом Калиняком, передали до музейних фондів на постійне зберігання.

Українці в Єгипті

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом)

Гомельська офіцерська сотня: союзник чи ворог української держави?

1 березня 1918 року Гомель зайняли німецькі війська відповідно до Берестейського договору, а через кілька днів він був переданий разом з повітом до Української Народної Республіки. За тиждень до вступу німців Гомельський революційний комітет та Поліський комітет РКП(б) терміново евакуювались на схід.

Бандера і спорт: вболівав за «Мюнхен-1860», грав у баскетбол, обожнював лижі

Про життя Степана Бандери відомо чимало – що про український період і діяльність тут, що про польське та німецьке ув’язнення та життя в еміграції. Одна з частин біографії провідника, яка не має належного дослідження й бодай однієї цільної статті, – зацікавлення Бандерою спортом. Більшість історій вже обросла легендами та міфами. Що не дивно, коли мова йде про таку постать.

Як наші Казань брали. Українське військо в Татарстані

«Скоро всіх набралося до 3000 добре озброєних українців, при 3-х гарматах, які притягли українці гарматники другого запасового дивізіону… Коли всі зібралися коло штабу округи, то пред'явили кацапам ультиматум, що, як через півгодини не випустять заарештованих українців, то розіб'ють все місто. Кацапи, налякані відвагою українців, зараз звільнили голову й представників»