Спецпроект

У Музей Голодомору передали унікальні медичні документи про голод 1946-1947 років.ФОТО

21 грудня 2019 року Олег Калиняк, лікар Рубанської амбулаторії загальної практики сімейної медицини Бахмацького району Чернігівської області, передав до Музею Голодомору унікальні та історично важливі медичні документи.

Про це йдеться на сайті Музею.

 
Фото: Музей Голодомору

Знахідка, яку він виявив у архіві Рубанської амбулаторії — стаціонарний медичний журнал 1946–1947 років. У цьому журналі містяться дані про високу смертність від масового штучного голоду у селах Бахмаччини.

Зазначати причину смерті — голод — було заборонено, тому лікар Гнилицький Павло Леонтійович, вказуючи симптоми, з якими людина потрапила в лікарню, в окремій графі ставив особливу позначку — Ф-11.

Критична кількість таких позначок припадає на березень–серпень 1947 року — пік масового штучного голоду. Саме цим маркуванням лікар таємно позначав смерть від голоду, адже відкрито говорити про причини смертей було заборонено. Такі документи є прямим доказом злочину тоталітарного режиму.

У той час лікарями у Рубанській лікарні працювали Пустовойт Іван та Пустовойт Надія. Вони, очевидно, знали про ці медичні журнали та зберегли їх, розуміючи важливість цієї інформації для майбутніх поколінь.

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, директорка Національного музею Голодомору-геноциду, зазначила:

"Для позначення масового штучного голоду 1946–1947 років використовувалося дуже багато нав'язаних радянською владою ярликів: післявоєнний голод, тимчасово важке життя тощо. Але варто нагадати, що політика СРСР стосовно українського народу протягом усього його існування була геноцидною.

Це підтверджують і усноісторичні джерела. Нещодавно вийшла друком книга "Голод 1946-1947 рр. в Україні: колективна пам'ять", яка ілюструє усю реальність тих років. Її упорядником є доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту дослідження Голодомору Василь Марочко".

 
Фото: Музей Голодомору

 

Василь Марочко у своїй промові презентував видання, яке містить тисячі спогадів про масовий штучний голод 1946–1947 рр. Найбільше свідчень було зібрано українською дослідницею та історикинею Олександрою Веселовою. Зазначимо, що наступного року Музей Голодомору ініціюватиме перейменування однієї з вулиць Києва для вшанування пам'яті про видатну дослідницю.

Історик Ростислав Мартинюк зазначив: "Комуністи цілеспрямовано знищували усі документи, аби приховати злочини та протиправні дії, які вони робили. Журнали, передані сьогодні до Музею Голодомору, могли коштувати людського життя. За зберігання антирадянських матеріалів людей карали різними способами: від звільнення до заслання у концентраційні табори.

Проте відважні лікарі, які розуміли їхню цінність, зберегли ці документи. Працівники лікарні розробили власну мітку для позначення смерті від голоду й зберігали журнали протягом 73 років, тому такою важливою є сьогодні їх передача до музею".

 
Фото: Музей Голодомору

Олеся Стасюк, підсумовуючи сказане гостями заходу, наголосила на важливості відновлення історичної пам'яті та закликала відвідувачів музею і читачів сайту передавати до Музею Голодомору предмети чи документи, пов'язані із масовими штучними голодами та Голодомором 1932–1933 рр.

Наразі медичні документи, виявлені та привезені Олегом Калиняком, передали до музейних фондів на постійне зберігання.

Олександр Шульгин - об'єкт "Дипломат"

Він був одним із тих, хто з моменту проголошення Української Народної Республіки і упродовж усіх міжвоєнних років чи не найбільше зробив для визнання України як незалежної держави, формування української зовнішньої політики, відстоювання українських інтересів у світі і розвитку міжнародного співробітництва. За його активною діяльністю пильно стежили органи ДПУ–НКВС СРСР і навіть мали намір завербувати

Як не проголосили незалежність. Перший Універсал у деталях

Універсал писали у Малій Раді. Есери запропонували дуже короткий текст. Утім багатьом присутнім він здався надто радикальним. Тоді свій варіант запропонував Володимир Винниченко

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.