Створено електронний каталог український поховань у Чехії

27 грудня в приміщенні Посольства України в Чехії відбулася презентація електронного каталогу українських місць пам'яті на території Чеської Республіки

Про це повідомляє сайт посольства.

Захід відбувся за участі Посла Євгена Перебийноса та активістів громадської організації "Український меморіал": дослідниці Ганни Величко та розробника сайту Романа Міщенка.

 
ukrinform.ua

З допомогою онлайн-каталогу ukrmemorial.eu кожен може дізнатися про всі наразі відомі українські поховання в різних куточках Чеської Республіки, зокрема отримати дані про точне місце розташування та стан пам'ятника чи могили.

Дослідники з громадської організації "Український меморіал" закликають небайдужих активістів активно долучатися до роботи над каталогізацією українських поховань у Чехії та доповненням чи оновленням інформації на сайті. Додати нову пам'ятку можна самостійно через вбудовані інструменти на вебсторінці каталогу.

"Дуже важливо упорядкувати місця української пам'яті в Чехії. Для Посольства цей напрям став одним із головних пріоритетів у роботі, адже нації, які не пам'ятають свого минулого, не мають майбутнього", - відзначив Євген Перебийніс. 

Під час презентації Посол додатково поінформував про роботу Посольства України в Чеській Республіці в 2017-2019 роках щодо упорядкування українських поховань у Чехії.

Відтак, у 2017-2019 роках було адоптовано (придбано могилу у власність української держави терміном на 10 років) та впорядковано 36 місць пам'яті, зокрема: 21 поховання у Празі; 7 у Подєбрадах; 2 пам'ятники у Поухові; 1 у Пардубіце; 1 пам'ятник у Йозефові; 1 у Пршібрамі; 1 у Ліберці; а також по 1 у Брно та 1 у Мнєлніку.

Впорядкування здійснювалося за фінансової підтримки МЗС України у співпраці з такими українськими громадськими організаціями Чехії: Міжнародна асоціація українців "ЄвроМайдан", "Регіональне українське товариство Східної Чехії", "Українська ініціатива в ЧР", "Українська профспілка в ЧР".

Роботу щодо каталогізації та упорядкування українських місць пам'яті в Чеській Республіці буде продовжено і в 2020 році.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.