Збирали по фрагментах: Як у Запоріжжі реставрували золотий скіфський меч. ФОТО

Золотий скіфський акінак – найсенсаційнішу знахідку цьогорічного археологічного сезону на запорізькій Мамай-горі реставрували у лабораторії Національного заповідника Хортиця.

Про це повідомляється на сторінці Мамай-гори у Facebook, передає Depo.Запоріжжя.

 
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK

Реставрація пам'ятки – золотого акінака (короткого скіфського меча) – тривала декілька тижнів. З унікального артефакту, який століттями перебував у землі, акуратно видалили ґрунту, нестійкі забруднення та продукти корозії.

Фрагменти пам'ятки двічі обробили спеціальним чином, а потім збирали 10 днів. Склеювали фрагменти акінаку за допомогою клейового розчину полімеру. Після на артефакт нанесли спеціальне захисне покриття.

До реставрації
До реставрації
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK
Після реставрації
Після реставрації
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK

Окрім того, для акінака виготовили спеціальний контейнер із фанери та подушки з пінополістиролу з вирізаним у ньому контуром пам'ятки.

 
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK

Усі етапи реставрації ретельно фіксувалися. І, як обіцяють дослідники, уже зовсім скоро сенсаційна знахідка разом з іншими матеріалами з дослідженого цьогоріч унікального скіфського комплексу стане доступною для споглядання.

 
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK

Нагадуємо, золотий акінак було знайдено у похованні скіфського юнака-зброєносця, якого дивним чином не торкнулися ані мародери давнини, ані сучасні чорні археологи. Поховання розташоване на Мамай-горі в Запорізькій області, де цьогоріч відбувся 32-й археологічний сезон.

 
Фото: МАМАЙ-ГОРА, FACEBOOK

Довідка. Мамай-гора, що розташована на території сучасної Запорізької області, є величезним комплексом поховань різних племен та народів, що проходили тутешнім степом, – від доби неоліту до пізнього середньовіччя. Нині досліджено лише близько 25% гори.

Археологи поспішають, адже гору руйнують води Каховського водосховища. За допомогою у фінансуванні дослідники звернулися до усіх небайдужих, люди відгукнулися. Тепер тут другий рік поспіль реалізується наймасштабніший для пострадянського простору проект із залучення коштів людей для археологічних досліджень.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.

Легенда про «Оржівську операцію»: як Внутрішні війська НКВД випадково вбили «Клима Савура»

Читаючи документи, складається враження, що Оржівська операція за масштабами була чимось подібним до «битви за Берлін». Очевидно, чекістам не хотілося в «переможному угарі» відставати від Червоної армії і банальну випадкову ліквідацію «Савура» розцяцькували, як масштабну операцію із задіянням особисто вищого командування держбезпеки УРСР.