У Варшаві відзначили День Соборності України. ФОТО

У Варшаві вшануванням пам’яті воїнів УНР на православному Вольському кладовищі відзначено 101-річницю cимволічного об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Участь у заході взяли представники української громади Польщі, українські дипломати, журналісти, повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

"101 рік тому українські землі об'єдналися в одну державу. Українські землі УНР та ЗУНР підтвердили бажання українського народу жити в єдності, соборній українській державі, відстоювати свою незалежність, суверенність і боротися за своє майбутнє", - заявив біля пам'ятника бійцям УНР посол України в Польщі Андрій Дещиця.

Він зазначив, що воїни УНР воювали за свою державу, пізніше ставши союзниками польської держави у боротьбі з більшовиками.

 

Дипломат підкреслив, що й сьогодні Україна потребує підтримки у боротьбі з ворогом, який як і 100 років тому зараз також загрожує Україні.

"Російські війська як тоді, так і зараз намагаються поділити Україну і забрати її частину. Але як показує історія, правда за тими, хто бореться і хто переконаний у своїй правоті та бажанні мати свою державу", - констатував Дещиця.

 

У свою чергу, голова Об'єднання українців у Польщі (OУП) Петро Тима підкреслив, що на православному кладовищі у Варшаві, а також на кількох десятках інших кладовищах Польщі, поховані тисячі українських воїнів з різних регіонів України. Він розповів про кількох українців, які після Другої світової війни опинилися у Варшаві та які дбали про українську пам'ять у Варшаві.

 

Учасники заходу поклали вінки та запалили лампадки біля пам'ятників бійцям УНР. Після завершення офіційної частини його учасники заспівали гімн України.

Вшанування воїнів УНР відбулося у супроводі почесної варти збройних сил Польщі.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.