З Лук’янівського СІЗО зняли “народну” таблицю на честь повстання “холодноярців”. ФОТО

У понеділок, 10 лютого, під входом до Лук’янівського СІЗО в Києві відбувся мітинг громадських активістів, які вимагають встановити на слідчому ізоляторі меморіальну дошку на честь повстання “холодноярців” і старшин Армії УНР у цій тюрмі 1923 року.

Як передає "Новинарня", учасники зібрання висловили обурення з приводу того, що силовики зняли інформаційну таблицю, розміщену на мурі СІЗО напередодні, в річницю повстання.

 
Фото: "Новинарня"

Пам'ять про повстання героїв Холодного Яру під час повторної акції вшанували концертом фолк-гурту "Хорея козацька" (лідер – Тарас Компаніченко). Концерт під Лук'янівським СІЗО відбувся ввечері, попри дощ та сильний вітер, прийшли десятки небайдужих киян.

Організатором заходу став громадський рух "Захистимо Протасів Яр".

Представник громади Протасового Яру Роман Ратушний оголосив, що писатиме заяву про крадіжку встановленої  інформаційної дошки.

Водночас стало відомо, що за встановлення цієї дошки поліція оштрафувала самого Ратушного. Він також заявив, що буде оскаржувати штраф у суді.

Роман Ратушний показує на місце, де напередодні було встановлено інформаційну дошку
Роман Ратушний показує на місце, де напередодні було встановлено інформаційну дошку "холодноярцям"
ФОТО: "НОВИНАРНЯ"

Серед інших, на мітингу-концерті був присутній президент історичного клубу "Холодний Яр" Роман Коваль.

Коваль розповів, що існує рішення КМДА за 1997 рік про те, що на Лук'янівському СІЗО за адресою вул. Дегтярівська, 13 має бути встановлена меморіальна дошка на честь повстання "холодноярців" 9 лютого 1923 року.

Коваль надав документи, які засвідчують існування такого рішення:

 
ФОТО: "НОВИНАРНЯ"
 
ФОТО: "НОВИНАРНЯ"

Депутат Київради Володимир Назаренко на акції пообіцяв викликати на комісію керівництво СІЗО за саботаж виконання цього рішення міської адміністрації.

Цього ж дня активісти заявили про намір за місяць встановити на мурі СІЗО повноцінну меморіальну дошку, оскільки мають дозвіл Київської міськдержадміністрації від 1997 року.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.