Харківська міськрада знову перейменувала проспект Григоренка на Жукова

Депутати Харківської міської ради на сесії 26 лютого повторно розглянули питання про перейменування проспекту Григоренка на проспект Жукова.

Про це повідомляє МедіаПорт.

 

За перейменування проголосувало 52 депутати міської ради. Проти висловилися 8. Хто як голосував, стане відомо пізніше.

Питання на сесії представив начальник Відділу з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища Олексій Хорошковатий.

"До Харківської міської ради з ініціативою звернулася низка ветеранських організацій міста Харкова щодо повернення назви проспекту в місті Харкові ім'ям маршала Жукова, оскільки з його ім'ям пов'язані історичні події, що відбувалися в Україні, в тому числі в Харкові під час Другої світової війни.

Згідно з міжнародними актами, Україна взяла на себе зобов'язання увічнювати та вшановувати пам'ять учасників Другої світової війни.

Таким чином в місті Харкові з 19 листопада 2019 року по 19 січня 2020 року включно проводилось громадське обговорення, що передбачено законом України про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб.

За результатами поданих пропозицій на підтримку перейменування цього проспекту висловилося 11193 особи, що становить 86% від загальної кількості голосів. Міська комісія з питань топоніміки погодила це питання на своєму засіданні і 27 січня цього року відповідний проект рішення був офіційно оприлюднений і поданий на розгляд депутатів міської ради.

З огляду на це прошу підтримати згадане рішення. Також, хочу нагадати, що цього року виповнюється 75 років із закінчення Другої світової війни. 9 травня — 75 роковини із підписання капітуляції нацистської Німеччини і тому я гадаю, що це рішення буде досить слушним до відзначення цих подій" - заявив Олексій Хорошковатий.

Проти перейменування проспекту з трибуни міськради виступили позафракційний депутат Ігор Черняк, Іван Ракич, а також представник "Національного корпусу" у Харкові Костянтин Немічев.

Геннадій Кернес сказав, що міськрада діє за законом і вправі приймати такі рішення.

Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.