Звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара

1 лютого до студії одного з телеканалів зателефонувала жінка і запитала політиків, як їй прожити на пенсію розміром у 2 тисячі гривень при високих цінах на комунальні послуги. Одним із гостей був нардеп від "Слуги народу" Євгеній Брагар. У відповідь на питання пенсіонерки він запропонував їй продати собаку "елітної породи" і спокійно заплатити за комуналку.

"Історична правда" публікує звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара. Звернення розміщене на веб-сторінці факультету.

 

"Останніми днями в інформаційному просторі нашої держави не сходить з вуст обговорення одіозних висловлювань та дій колишнього аспіранта і випускника історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, народного депутата Євгена Брагара.

Чимало громадян справедливо обурюється з приводу того, "як така людина могла навчатися у провідному університеті", "як його виховували" тощо.

Не відкидаючи відповідальності за поведінку обраного народом представника найвищого законодавчого органу, підкреслюємо, що в університеті навчають всіх однаковим цінностям: любові до свого народу і країни, справедливості, зваженості й толерантності в діях та коректності у висловлюваннях.

Проте, на жаль, далеко не всі однаково засвоюють отриману науку. Хтось із випускників університету (як Василь Симоненко, В'ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко та десятки інших) пішли на "ешафот" заради порятунку свого народу, а хтось служив та служить "іншим богам", сповідує протилежні ідеали.

На жаль, ми не завжди здатні проникнути в уми і душі наших діючих студентів, а, тим більше, колишніх вихованців. Не можемо відгородити їх від нездорових суспільно-політичних впливів, від глобального інформаційного простору.

Але ми можемо всіх твердо запевнити, що робитимемо все від нас залежне для того, аби патріотів і гідних громадян в Україні було якомога більше" - йдеться у зверненні.

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.

Молоде життя Євгена Побігущого-Рена

Незважаючи на польську займанщину, українське життя в Коломиї, зглядно у молоді, дуже активне і рухливе. Діють у місті два українські покоління – батьки молодих людей, і вони самі – нове покоління українських патріотів. Оці "молоді" страждають від програної боротьби батьків, їхнього сидіння і квиління про те, що треба змиритися з фактичним станом. Натомість молоді час від часу все голосніше ставлять своїм завданням визволення рідної землі від окупантів і загарбників, особливо ті, що вже воювали за Україну