Звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара

1 лютого до студії одного з телеканалів зателефонувала жінка і запитала політиків, як їй прожити на пенсію розміром у 2 тисячі гривень при високих цінах на комунальні послуги. Одним із гостей був нардеп від "Слуги народу" Євгеній Брагар. У відповідь на питання пенсіонерки він запропонував їй продати собаку "елітної породи" і спокійно заплатити за комуналку.

"Історична правда" публікує звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара. Звернення розміщене на веб-сторінці факультету.

 

"Останніми днями в інформаційному просторі нашої держави не сходить з вуст обговорення одіозних висловлювань та дій колишнього аспіранта і випускника історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, народного депутата Євгена Брагара.

Чимало громадян справедливо обурюється з приводу того, "як така людина могла навчатися у провідному університеті", "як його виховували" тощо.

Не відкидаючи відповідальності за поведінку обраного народом представника найвищого законодавчого органу, підкреслюємо, що в університеті навчають всіх однаковим цінностям: любові до свого народу і країни, справедливості, зваженості й толерантності в діях та коректності у висловлюваннях.

Проте, на жаль, далеко не всі однаково засвоюють отриману науку. Хтось із випускників університету (як Василь Симоненко, В'ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко та десятки інших) пішли на "ешафот" заради порятунку свого народу, а хтось служив та служить "іншим богам", сповідує протилежні ідеали.

На жаль, ми не завжди здатні проникнути в уми і душі наших діючих студентів, а, тим більше, колишніх вихованців. Не можемо відгородити їх від нездорових суспільно-політичних впливів, від глобального інформаційного простору.

Але ми можемо всіх твердо запевнити, що робитимемо все від нас залежне для того, аби патріотів і гідних громадян в Україні було якомога більше" - йдеться у зверненні.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.

Світозар Драгоманов. Боротьба за добре ім’я батька під прискіпливим стеженням НКВС

Стеження тривали упродовж трьох років і завершилися викликом на початку 1938 року до управління нквс. Але найбільші побоювання Світозара Драгоманова не справдилися. Його не заарештували. В обмін на свободу запропонували стати секретним співробітником. Під диктовку чекістів одразу ж змусили написати підписку. Але агент "Відданий" виявився не настільки відданим, як того хотіли чекісти.

На Афоні були врятовані 200 старовинних книжок з українського козацького скиту Чорний Вир: Сергій Шумило отримав рідкісну можливість їх дослідити

"Колись ці примірники Острозької Біблії були частиною бібліотеки українського козацького скиту Чорний Вир, який за допомогою ченців пощастило виявити на Афоні. Цей скит вже давно, на жаль, стоїть пусткою, покинутий людьми. Проте його бібліотека зберіглася. Вона складається приблизно з 200 українських стародруків XVI — XVIII століть".