АНОНС: Лекція «Найменша держава з найбільшими претензіями у Європі»

11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь/Карпатська Україна отримала самоуправний статус у складі Чехо-Словацької республіки. За короткий період регіон із периферії національного руху перетворився на справжній «український П’ємонт», з яким українці у всьому світі пов’язували надії на відродження незалежної соборної держави.

УІНП запрошує на лекцію до річниці проголошення незалежності Карпатської України.

 

Поява Карпатської України сильно актуалізувала українське питання і на міжнародній арені. Вона стала предметом роздумів і обговорень міністрів, дипломатів і ширшої світової громадськості.

Тільки протягом останніх чотирьох місяців 1938 року британська преса опублікувала близько тисячі статей і повідомлень про події у та навколо Карпатської України.

У той час на Заході обговорювалися можливі плани походу Гітлера на Схід з використанням українського питання. У середовищі дипломатів та ЗМІ склалося хибне враження, що Третій Райх підтримує Карпатську Україну з метою забезпечення її незалежності і створення на її базі "Великої України", що мала включати українські терени у складі Чехо-Словаччини, Польщі, Румунії та СРСР.

Галас, піднятий з цього приводу західноєвропейською пресою, деякою мірою насторожив Угорщину й Польщу, а також викликав саркастичну реакцію Й. Сталіна на XVIII з'їзді ВКП(б), що засвідчило побоювання СРСР щодо існування Карпатської України.


Про те:

- Яку роль відіграло українське питання у міжнародній політиці у період чехословацької кризи?

- Що насправді думав про Карпатську Україну Гітлер?

- Чому був стривожений Сталін?

- І які цілі переслідував Захід?

Можна дізнатися на лекції кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника меморіального музею "Територія Терору" (м. Львів) Олександра Пагірі.


Час: 13 березня, п'ятниця, 18:00


Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Майдан Незалежності, 18/2, м. Київ


Вхід вільний.
Потрібна попередня реєстрація за посиланням.


Організатори: Український інститут національної пам'яті, Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Ярослав Гайвас. Провідний діяч ОУН, розвідник, журналіст

Ярослав Гайвас належав до особливої категорії об’єктів оперативної розробки органів нквс / кдб – ідейних, переконаних, грамотних, добре підготовлених для підпільної роботи, які здобули хорошу освіту й пройшли велику школу боротьби, конспірації, перебування в тюрмах і таборах. Таких, на думку чекістів, не можна було ані завербувати, ані схилити до відмови від антирадянської діяльності. Тож їх мали тримати в полі зору і вигадувати способи, як мінімізувати активність.

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.