АНОНС: Лекція «Найменша держава з найбільшими претензіями у Європі»

11 жовтня 1938 року Підкарпатська Русь/Карпатська Україна отримала самоуправний статус у складі Чехо-Словацької республіки. За короткий період регіон із периферії національного руху перетворився на справжній «український П’ємонт», з яким українці у всьому світі пов’язували надії на відродження незалежної соборної держави.

УІНП запрошує на лекцію до річниці проголошення незалежності Карпатської України.

 

Поява Карпатської України сильно актуалізувала українське питання і на міжнародній арені. Вона стала предметом роздумів і обговорень міністрів, дипломатів і ширшої світової громадськості.

Тільки протягом останніх чотирьох місяців 1938 року британська преса опублікувала близько тисячі статей і повідомлень про події у та навколо Карпатської України.

У той час на Заході обговорювалися можливі плани походу Гітлера на Схід з використанням українського питання. У середовищі дипломатів та ЗМІ склалося хибне враження, що Третій Райх підтримує Карпатську Україну з метою забезпечення її незалежності і створення на її базі "Великої України", що мала включати українські терени у складі Чехо-Словаччини, Польщі, Румунії та СРСР.

Галас, піднятий з цього приводу західноєвропейською пресою, деякою мірою насторожив Угорщину й Польщу, а також викликав саркастичну реакцію Й. Сталіна на XVIII з'їзді ВКП(б), що засвідчило побоювання СРСР щодо існування Карпатської України.


Про те:

- Яку роль відіграло українське питання у міжнародній політиці у період чехословацької кризи?

- Що насправді думав про Карпатську Україну Гітлер?

- Чому був стривожений Сталін?

- І які цілі переслідував Захід?

Можна дізнатися на лекції кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника меморіального музею "Територія Терору" (м. Львів) Олександра Пагірі.


Час: 13 березня, п'ятниця, 18:00


Місце: Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану, Майдан Незалежності, 18/2, м. Київ


Вхід вільний.
Потрібна попередня реєстрація за посиланням.


Організатори: Український інститут національної пам'яті, Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Майдан. Початок. Cпогади учасників Революції Гідності

"Мустафа написав у Фейсбуці: "Хто сьогодні до півночі готовий вийти на Майдан?..". Цей заклик побачив Володимир Коломієць. Він кинув $600 на рекламу допису, і тому його побачили 100 тисяч користувачів".

Март Ніклус: "Дорогий мій Василю! Не вдалось нам більше з Тобою побачитись…"

Василь Стус мав відбути 10 років примусових робіт та 5 років заслання. Оскільки він помер, не відбувши й половини цього терміну, радянська держава буквально "тримала його під арештом" навіть після смерті. Лише завдяки шаленим зусиллям родин дисидентів та національно свідомих громадян тіло поета і його побратимів вдалося перевезти в Україну

Від радіокерованої яхти до голосу в окупованих Олешках: 10 історій Українського радіо, які вас здивують

16 листопада 1924-го вийшла в ефір перша передача Українського радіо. Відтоді воно встигло пережити зміни державних устроїв, сталінські репресії й радянську цензуру, Другу світову, боротьбу за незалежність та українські революції, реформу Суспільного мовлення. Радіо декілька разів переїжджало з міста в місто, працювало з поїзда, підвалів і бомбосховищ, змінювало техніку й формати, і при цьому продовжує безперервно мовити — доносячи життєво необхідну інформацію до мешканців окупованих Олешок, розважаючи нас під час блекаутів, об'єднуючи навколо мови українців на всіх континентах через Радіодиктант.

Микола Руденко: "Ми стали першою групою, яка відкинула методи підпільної боротьби та виступила на повний голос"

9 листопада 2026-го відзначаємо 50-ту річницю з дня заснування Української Гельсінської групи сприяння виконанню Гельсінських угод – першої правозахисної організації в радянській Україні, яка відіграла історичну роль у боротьбі за права людини та незалежність нашої держави. Поява такої спільноти в умовах жорсткого придушення державою будь-яких проявів інакодумства стала можливою завдяки підписанню керівництвом СРСР Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки та співробітництва в Європі. Радянський Союз пішов на цей крок в обмін на міжнародне визнання своїх післявоєнних кордонів.