In memoriam. Померла відома соціологиня Ірина Бекешкіна

У віці 68 років померла відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології.

Про це в суботу, 21 березня, повідомила "Новинарня" із посиланням на Фонд "Демократичні ініціативи", який очолювала Ірина Еріківна.

 

"Велике горе спіткало наш Фонд, наше громадянське суспільство, нашу країну.

Передчасно пішла з життя Ірина Бекешкіна – відома українська соціологиня, директорка Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, одна із найавторитетніших науковців, людина, яка щиро любила свій народ та Україну", – ідеться в повідомленні.

Ірина Бекешкіна була символом об'єктивної української соціології, зробила вагомий внесок у розбудову демократії та громадянського суспільства в Україні.

"Вона до останнього дня була з нами і проводила опитування, заходи, була переповнена новими ідеями та планами. Для нас це дуже велика втрата, яку важко прийняти й усвідомити", – зазначили в фонді, висловивши співчуття близьким та рідними покійної.


Біографія

Ірина Бекешкіна народилася 4 лютого 1952 року в місті Івдель, Свердловська область РФ. Закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Шевченка, аспірантуру Інституту філософії АН УРСР.

Кандидат філософських наук.

Працювала науковим редактором журналу "Філософська думка", молодшим і старшим науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

З 1991 року — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Із 1996 року — заступник директора (надалі директор) Фонду "Демократичні ініціативи", з 2001 року — його науковий керівник.

Науковий редактор бюлетеню "Політичний портрет України" фонду "Демократичні ініціативи".

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.