Держдума РФ перенесла дату закінчення Другої світової війни

Державна дума Росії перенесла День закінчення Другої світової війни на 3 вересня. Аргументом було те, що в 1945 році Президія Верховної ради СРСР встановила День перемоги над Японією на 3 вересня.

Державна дума Росії ухвалила закон, яким в Росії один із день військової слави переноситься з 2 на 3 вересня. Автори нагадують, що президія Верховної Ради СРСР в 1945 році схвалила указ про оголошення 3 вересня святом Перемоги над Японією. Крім того, Китай відзначає День перемоги 3 вересня. Досі датою закінчення Другої світової війни вважалось 2 вересня - день капітуляції Японії.

Законопроект на розгляд парламенту внесли депутати пропутінської партії "Єдина Росія". Вони пояснили ініціативу бажанням "зберегти історичну справедливість щодо переможців у Другій світовій війні".

"Формулювання "3 вересня - День закінчення Другої світової війни (1945 рік)" символізує перехід від стану війни до миру, пошуку шляхів примирення і співпраці", - йдеться в пояснювальній записці.

Зауважимо, що доволі поширеною є думка про початок Другої Світової війни не у 1939, а у 1937 чи навіть 1931 році, коли Японія розпочиналавійськові дії на території сучасного Китаю.

Китайський парад перемоги над Японією, 3 вересня 1945 року
Китайський парад перемоги над Японією, 3 вересня 1945 року

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.