НБУ випустив пам'ятну монету "75 років перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років". ФОТО

Монета вводиться в обіг з 05 травня 2020 року.

Про це йдеться на сайті Нацбанку.

 

Монета присвячена увічненню пам'яті та перемозі у Другій світовій війні – найкривавішій в історії людства, що тривала шість років.

Воєнні дії відбувалися на території 40 держав і завдали людству надзвичайних страждань. Значний внесок у перемогу над нацизмом зробила Україна, територія якої із червня 1941-го до жовтня 1944 року була центральною ділянкою всього європейського плацдарму воєнних дій.

Під час Другої світової війни Україна зазнала величезних людських (приблизно 9–10 млн осіб) та матеріальних втрат.

На аверсі монети розміщено: угорі на дзеркальному тлі – малий Державний Герб України, під яким напис – 75 РОКІВ/ ПЕРЕМОГИ/ НАД/НАЦИЗМОМ/ У ДРУГІЙ/ СВІТОВІЙ/ ВІЙНІ; ліворуч на матовому тлі написи: 2020/ УКРАЇНА/ 5 ГРИВЕНЬ (напис ГРИВЕНЬ – вертикальний); унизу на дзеркальному тлі – декоративне зображення голуба, який тримає оливкову гілочку – символ свободи, миру, перемоги.

Праворуч унизу розміщено логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України).

 

На реверсі монети зображено стилізовану композицію: вертикальний колючий дріт, що ділить площину монети умовно на військову (ліворуч) із потрісканими, рваними краями (котрі символізують напругу, тривогу, біль), на тлі якої напис – 1939, і мирну, де колючий дріт проростає листям (що символізує відродження і продовження життя), на тлі якої напис – 1945.

 

Художник: Фандікова Наталія

Скульптор: Іваненко Святослав , Атаманчук Володимир

Роздрібна ціна, грн: 40

Щоденники Голодомору. «Интересно, что сейчас нет следа так называемой этики. Отобран у людей бог и страх перед загробной жизнью»

«Вчера пришле Леонтий Петрович Ткачев, он чл. колектива, с больной ногой и он распух от голода, умолял чего-нибудь дать ему. Конечно накормила его чем могла. Я пожалувалась ему, что вот кормлю охотничью собаку, когда-то дорогую, а тепер она никому не нужна, т.к. нечем кормить. Он попросил ее у меня, говоря, что они съедят ее. Собаку все равно надо убить т.к. ее нечем кормить. Так пусть съедят ее. Коржев-кровельщик все время поддерживает семью мясом собак»

Щоденники Голодомору. «Дожди идут все время... А люди мрут своим чередом»

«На Украине вымирают целые деревни. Помню рассказывал мне в Харькове (Жутовская, 13) агроном. Он ездил в Полтавскую область заключать договора на посев бурака. Это было раннею весной. Въехали в деревню, мертвая тишина окутывала его. Заходил в хаты со своим спутником, видел мертвых, начавши разлагаться. В дет. яслях видел мертвих детей и няню».

Ґарет Джонс: Усюди було чути крики — «У нас нема хліба. Ми вмираємо»

Коли ще 1932 року один із харківських комуністів згадував про відсутність їжі, Сталін скаженів: «Ви придумали таку страшну казку про голод в Україні й думаєте, що налякали нас, але нічого з цього не вийде! Вступіть до Спілки письменників. Тоді ви зможете писати свої казочки, і дурні читатимуть їх».

Шістдесятники: Чехословаччина як вікно у світ

Алена Моравкова, молода чехословацька перекладачка, сиділа в кафе в центрі Києва на Хрещатику і їла морозиво. На дворі був початок шістдесятих років, в СРСР цвіла хрущовська “відлига”, суспільна атмосфера була просякнута оптимізмом, незабаром Гагарін полетів в космос а перший секретар КПРС все повторював з різноманітних трибун тези про настання справжнього комунізму. Моравкова була учасником чехословацької делегації, котра приїхала в Київ на міжнародний ярмарок. Там вона познайомилась із місцевими молодими письменниками. Зараз ці молоді люди сиділи з нею за одним столом: Микола Вінграновський, Іван Драч, Віталій Коротич. Незабаром цих поетів почнуть називати шістдесятниками