АНОНС: Відеоміст-обговорення «Друга світова і політика пам’яті»

Сьогодні в ефірі телеканалу НТА, а також у Facebook та на сторінках партнерів відбудеться відеоміст-обговорення «Друга світова і політика пам’яті України, Польщі, Чехії, Литви для мирного майбутнього Європи vs пропаганди Кремля».

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook Володимир В'ятрович.

 

"Росія намагається привласнити перемогу у Другій світовій та використовує цю тему як елемент пропаганди у розв'язаній проти Заходу й України гібридній війні.

Ми ж відстоюємо цивілізований підхід, в основі якого політика пам'яті та намагання зберегти мир у Європі" - йдеться у повідомленні.


До дискусії запрошені:

Раса Юкнявічене (Литва), депутат Європейського парламенту, екс-Міністр оборони Литви, екс-Президент Парламентської асамблеї НАТО;

Андрюс Кубілюс (Литва), депутат Європейського парламенту (Литва), співголова Парламентської асамблеї Євронест, голова литовської делегації Європейської народної партії, екс-Прем'єр-міністр Литви;

Володимир В'ятрович (Україна), історик, народний депутат України, Голова Українського інституту національної пам'яті (2014-2019 рр.);

Ян Пєкло (Польща), дипломат, журналіст, Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні (2016-2019 рр.);

Давід Стулік (Чехія), старший аналітик Програми "Kremlin Watch" Центру європейських цінностей для політики безпеки, прес-аташе представництва ЄС в Україні;

Оксана Юринець (Україна), професор Національного університету "Львівська політехніка", народна депутатка України VIII скликання, голова української делегації у ПА НАТО (2018-2019 рр);

Ганна Гопко (Україна), голова правління Мережа захисту національних інтересів "А Н Т С", народна депутатка України VIII скликання, Голова Комітету у закордонних справах (2014-2019 рр.);

Василь Банах (Україна), кандидат історичних наук, старший викладач кафедри історії, музеєзнавства і культурної спадщини Інституту гуманітарних та соціальних наук НУ "Львівська політехніка".


Час: 7 травня, четвер, о 13:00


Онлайн-трансляція
відбудеться за посиланням.

Путін про пакт Молотова-Ріббентропа, Голокост і Бабин Яр: неоімперські амбіції та інструменталізація історії

Останнім часом помітно зросла активність російського президента у висловленні оцінок про історичні події та явища минулого. Зокрема це стосується чітко означеної європейцями ролі Сталіна і Гітлера у розв’язанні Другої світової війни, а також проблематики антисемітизму та Голокосту. Ще не вщухлі суперечки довкола виступу Владіміра Путіна 23 січня 2020 року в Єрусалимі, який ним сповна був використаний для пропаганди історичного наративу Кремля, і знову дискусія в світових медіа. Цього разу у зв’язку з публікацією 19 червня 2020 р. статті«75 років Великої Перемоги: спільна відповідальність перед історією і майбутнім», в якій, серед іншого, Путін згадує і про Пакт Молотова-Ріббентропа, і про Голокост, і про Бабин Яр…

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Роль Медведчука: Юрій Литвин і Василь Стус мали одного адвоката та загинули в одному таборі

Українського поета, журналіста, правозахисника Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у камері колонії особливо суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Це сталося 4 вересня 1984 року. Бездиханне тіло поета Василя Стуса знайдуть у карцері того самого дня роком пізніше

«Прийшов час збирати каміння…»: Про репатріацію нашої церковної старовини

Радянська влада вивезла з України безліч дорогоцінних артефактів, церковних цінностей. Напевно, немає жодного храму, який не був пограбований тодішньою владою. Коштовності частково продали за кордон. Та чимало збереглося у російських музеях. Це був відвертий грабунок. Від часу проголошення незалежності українська влада і українське суспільство мали б системно опікуватися поверненням нашої національної історико-культурної спадщини. Але чи ми, українці, – як суспільство і держава – готові до копіткої наполегливої праці з репатріації вкраденого спадку?