Попри пандемію Україна вшанувала пам'ять жертв концтабору "Маутхаузена". ФОТО

Попри пандемію коронавірусу представники Посольства України в Австрії вшанували пам'ять жертв концентраційного табору "Маутхаузен", на місці якого зараз створений меморіальний комплекс.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Австрії.

 

"Щороку тут збирається вся політична еліта країни та дипломатичний корпус, щоб покласти вінки. Цього року через пандемію урочистості були скасовані, але для посольства було важливим все таки тут бути, особливо в цей ювілейний день.

Вшанувати свої покійних, своїх мучеників – це обов'язково ", - зазначив Надзвичайний та Повноважений Посол України в Австрії Олександр Щерба.

 

Вшанування на території меморіального комплексу "Концтабір Маутхаузен", що у Верхній Австрії неподалік Лінца, проходило 5 травня – у день звільнення табору американськими військами, що відбулося 5 травня 1945 року.

Українська дипломатична делегація була невелика – не більше 10 осіб, як це передбачають нові австрійські карантинні вимоги щодо зібрань. Також при покладанні квітів дотримувалася необхідна дистанція в 1 метр.

Українці поклали вінки як до свого національного пам'ятника, так і до меморіалів та пам'ятних дощок низки інших держав.

 

Пам'ятник українським жертвам "Маутхаузена" встановлений в меморіальній зоні на місці колишніх бараків "СС", де держави створили окремі місця для вшанування пам'яті своїх співвітчизників.

На зробленому з каміння пам'ятнику зображена жінка-янгол, яка схилила голову, а в руках тримає калину. Внизу гранітні блоки, на них – зроблений з металу терновий вінок та написи українською та німецькою мовою: "Вічна пам'ять синам і донькам України".

 

Скільки саме українців загинули в таборі "Маутгаузен", досі невідомо. Виправити ситуацію покликане ініційоване посольством історичне дослідження "Українці в Маутгаузені", яке включає спогади, архівні записи, старі фотографії та інтерв'ю ще живих бранців концтабору.

 

"Важливо, що вже готова книга під назвою "Українці в Маутхаузені" - дослідження людських доль, людей, які тут були, вижили, або знайшли свою смерть. Ця книга вже написана, зараз йде мова лише про її видання.

Сподіваюся, що в Українського інституту національної пам'яті знайдуться кошти, щоб видати цю книгу. Це – данина пошани нашим мученикам", - зазначив посол в Австрії.

 

На території меморіального комплексу у середу майже не було людей, за винятком поодиноких відвідувачів. Як і майже не було вінків та квітів. Тепер поруч з вінками від політичного керівництва Австрійської Республіки, появилися вінки та квіти і від Української держави.

 

"Важливо пам'ятати про те, що трапилося, і говорити та діяти так, щоб це ніколи більше не повторилося. Щоб нацизм ніколи знову і ніде не проріс.

Насильства та людської нетерпимості не повинно бути в нашому житті. І особливо це слід пам'ятати тим, хто інколи говорить про те, що "можем повторить", - заявив О.Щерба.


ДОВІДКА. "Маутхаузен" був єдиним концтабором на території Райху, який за нацистською класифікацією належав до "категорії ІІІ". Ця категорія означала – "знищення через працю". Умови утримання у таборі були найтяжчими в системі нацистських концтаборів.

За час існування концтабору через нього та його філії пройшло близько 200 тис. в'язнів 40 національностей, у т. ч. 8,5 тис. жінок. Серед арештантів були також діти й підлітки.

Загалом у концтаборі "Маутхаузен" та його філіях з 1938 року і по 5 травня 1945 року загинуло близько 120 тис. осіб, у тому числі тисячі українців.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.