53, 54 та 59 бригади ЗСУ отримали почесні найменування

Президент Володимир Зеленський, з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, а також з нагоди Дня піхоти, указом №168, присвоїв почесні найменування трьом бригадам Сухопутних військ.

Про це повідомляє Ukrainian Military Pages.

 

53-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха", яка надалі йменуватиметься – 53-а окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха Сухопутних військ Збройних Сил України;

54-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи", яка надалі йменуватиметься – 54-а окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України;

59-й окремій мотопіхотній бригаді – "імені Якова Гандзюка", яка надалі йменуватиметься – 59-а окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка Сухопутних військ ЗС України.

Усі три військові частини були сформовані в 2014 році, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Основою для бригад стали мотопіхотні батальйони – переформовані з частини територіальної оборони, а також батальйони інших бригад.


У свою чергу, ветеран російсько-української війни, офіцер резерву ЗСУ Роман Кулик на своїй сторінці у Facebook написав історичне обґрунтування цих найменувань:

"- 53 омбр (ппд у Сіверодонецьку та Лисичанську, Луганщина) отримала почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха". Загони князя рейдували на Сіверський Донець і вибили половців з регіону;

- 54 омбр (ппд у Бахмуті, Донеччина) отримала почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи". У гетьмана до Бахмута суттєвої історичної прив'язки немає (хіба окрім Лівобережжя, яке розбудовував усю кар'єру) але Мазепу куди не постав – уже успіх й горіння у росіян.

- 59 омпбр (ппд у Гайсині, Вінниччина) отримала почесне найменування "імені Якова Гандзюка". Якраз тут, думаю, в багатьох виникли питання, бо якщо Мономах і Мазепа – особистості відома, то генерал Гандзюк – лише в певних колах.

Генерал-майор Яків Гандзюк – військовий доби УНР родом із Вінниччини, де і базується 59 бригада. Учасник російсько-японської війни, наприкінці Першої світової він дослужився до полковника, командував дивізією.

З початком революції став на бік УНР, влітку 1917 отримав генерал-майора і командував дивізією в складі Українського корпусу Скоропадського.

Був убитий солдатнею Муравйова після захоплення Києва більшовиками. Генерала та кількох його офіцерів розстріляли на території тодішнього Олексіївського інженерного училища. Зараз – це ліцей імені Богуна." - написав Роман Кулик

Список розстріляних українців у Сандармоху

5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) «Про антирадянські елементи». Розпочалася наймасовіша за всю радянську епоху «чистка» суспільства від реальних та потенційних опонентів владі, від елементів, які «не годилися для будівництва комунізму». Теоретичне обґрунтування цих заходів здійснив новий нарком НКВД Ніколай Єжов, а вдосконалив особисто Сталін.

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.

Винуватці Абхазької війни

Ця війна забрала життя близько 4000 людей з абхазької сторони та близько 12-15 тисяч з грузинської. Понад 300 тисяч мешканців Абхазії, переважно грузини, стали біженцями. В їх будинках зараз живуть абхази. Вони продають ці будинки громадянам Росії як свою власність. І це, здебільшого, вина трьох людей