53, 54 та 59 бригади ЗСУ отримали почесні найменування

Президент Володимир Зеленський, з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, а також з нагоди Дня піхоти, указом №168, присвоїв почесні найменування трьом бригадам Сухопутних військ.

Про це повідомляє Ukrainian Military Pages.

 

53-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха", яка надалі йменуватиметься – 53-а окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха Сухопутних військ Збройних Сил України;

54-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи", яка надалі йменуватиметься – 54-а окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України;

59-й окремій мотопіхотній бригаді – "імені Якова Гандзюка", яка надалі йменуватиметься – 59-а окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка Сухопутних військ ЗС України.

Усі три військові частини були сформовані в 2014 році, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Основою для бригад стали мотопіхотні батальйони – переформовані з частини територіальної оборони, а також батальйони інших бригад.


У свою чергу, ветеран російсько-української війни, офіцер резерву ЗСУ Роман Кулик на своїй сторінці у Facebook написав історичне обґрунтування цих найменувань:

"- 53 омбр (ппд у Сіверодонецьку та Лисичанську, Луганщина) отримала почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха". Загони князя рейдували на Сіверський Донець і вибили половців з регіону;

- 54 омбр (ппд у Бахмуті, Донеччина) отримала почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи". У гетьмана до Бахмута суттєвої історичної прив'язки немає (хіба окрім Лівобережжя, яке розбудовував усю кар'єру) але Мазепу куди не постав – уже успіх й горіння у росіян.

- 59 омпбр (ппд у Гайсині, Вінниччина) отримала почесне найменування "імені Якова Гандзюка". Якраз тут, думаю, в багатьох виникли питання, бо якщо Мономах і Мазепа – особистості відома, то генерал Гандзюк – лише в певних колах.

Генерал-майор Яків Гандзюк – військовий доби УНР родом із Вінниччини, де і базується 59 бригада. Учасник російсько-японської війни, наприкінці Першої світової він дослужився до полковника, командував дивізією.

З початком революції став на бік УНР, влітку 1917 отримав генерал-майора і командував дивізією в складі Українського корпусу Скоропадського.

Був убитий солдатнею Муравйова після захоплення Києва більшовиками. Генерала та кількох його офіцерів розстріляли на території тодішнього Олексіївського інженерного училища. Зараз – це ліцей імені Богуна." - написав Роман Кулик

Світлана Алексієвич: "Народ не рефлексує - ані про війну, ані про ҐУЛАҐ"

Розмова про "бандерівське" молоко, її земляків, "червону людину" і... Путіна. "Відчуття трагічні: щось насувається, і протистояти ми не в змозі".

Роми. Ті, що пройшли крізь Голокост

В ніч з 2 на 3 серпня 1944 року в таборі смерті Аушвіц-Біркенау нацисти за кілька годин знищили в газових камерах 3,5 тисячі ув’язнених ромів. Тільки у цьому таборі за роки війни було знищено більш 20 тисяч ромів з 14 країн Європи. Рішенням конференції найбільших ромських організацій світу цей день оголошено Міжнародним днем пам’яті жертв геноциду ромів. В Україні цю дату офіційно встановлено постановою Верховної Ради в 2004 році.

Леся Бондарук: «Справа Юрія Дмитрієва не в обвинуваченні, а в замовленні проти нього…»

«Правда – найдієвіший спосіб проти брехні та беззаконня. Безсовісність Кремля сягає свого апогею. Безсовісно і безцеремонно вони проводять попередню імперську політику, намагаються з «гебешною удалью» викручувати руки новим незалежним державам. Мені соромно… А всередині Росії вирощується новий культ – Путінсько-поліцейський. Гебісти та інші силовики обнагліли вище можливого. Знову починається гонка озброєння, починаються шпигунські процеси… У країні нагнітається істерія «екстремізму», під цю дудку відбуваються найпідліші речі…»

Мустафа Джемілєв: Коли в історії людства окупанти йшли із зайнятої території самовільно та без тиску?

Сталінська депортація у дитячому віці до Середньої Азії, 15 років у тюрмах та колоніях, 303 дні голодування та внесок у повалення радянського союзу, повернення до Криму та створення системи органів національного самоуправління, окупація півострова Росією та заборона в’їзду на Батьківщину, врешті-решт статус живої легенди. Це невичерпний перелік біографічних віражів лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва.