Комісія Сейму Латвії схвалила заборону на використання георгіївської стрічки

Комісія Сейму Латвії з прав людини підтримала поправки до закону про безпеку громадських розваг і закону "Про мітинги, ходи і пікети", які передбачають заборону на використання у подібних заходах георгіївської стрічки.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на портал парламенту Латвії.

 

"Беручи до уваги експансію Росії в Україні та її тоталітарну ідеологію щодо республік колишнього СРСР, у Латвії є підстави бачити (у використанні георгіївської стрічки - ред.) достатню загрозу її демократичній системі і безпеки.

Заборона георгіївської стрічки обмежила би такі ідеологічні прояви. Ми маємо продемонструвати свою позицію проти використання цих стрічок у публічних заходах", - підкреслив голова Комісії з прав людини Артус Кайміньш.

Закон про безпеку громадських розваг і торжеств забороняє використання під час публічних заходів прапорів, гербів і гімнів нацистської Німеччини і колишнього СРСР (з його "союзними республіками"), а також нацистської свастики, знаків СС і радянських символів, серпа і молота, п'ятикутної зірки ( за винятком випадків, коли мета використання цих символів не пов'язана з прославлянням тоталітарних режимів і виправданням скоєних ними злочинів).

Нині у Сеймі переглядаються поправки до закону, які доповнюють цей список, забороняючи використання одягу та його елементів, ідентифікованих як уніформа збройних сил і правоохоронних органів (репресивних установ) колишнього СРСР (а також його "республік") і нацистської Німеччини.

Закон про мітинги, ходи і пікети нині передбачають, що учасникам даних акцій заборонено використовувати прапори, герби, гімни і символи колишнього СРСР, Латвійської РСР і нацистської Німеччини (в тому числі в стилізованому вигляді).

Також поправки до закону, які наберуть чинності 1 липня цього року, передбачають заборону на використання уніформи та її елементів збройних сил і правоохоронних структур (репресивних органів) нацистської свастики, знаків СС і радянської символіки — серпа і молота, п'ятикутної зірки.

Поправки, які забороняють використання георгіївських стрічок у публічних заходах, ще мають бути розглянуті Сеймом у трьох читаннях.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Іспанські діти" в срср. Повернення на батьківщину… через підписку кдб

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено низку справ на колишніх "іспанських дітей", вивезених у 1937–1938 роках з Іспанії до срср для порятунку від війни. Справи датовані серединою 1950-х років, коли вони за репатріацією поверталися на батьківщину. Незадовго до виїзду з багатьма такими уже дорослими юнаками і дівчатами зустрічалися працівники кдб, встановлювали оперативний контакт, схиляли до співпраці, навчали азам нелегальної роботи за кордоном, давали завдання і платили гроші.