Архів національної пам'яті презентував проєкт реконструкції. ФОТО

Open Space, лабораторії для оцифрування та сучасні архівосховища: яким буде найбільший архів репресивних органів СРСР?

Про це "Історичній правді" по відомили в пресслужбі Архіву.

 

У п'ятницю, 17 липня на вулиці Пухівській, 7 (Деснянський район, Троєщина) Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті (ГДА УІНП або Архів національної пам'яті) презентував журналістам, громадськості та професійній спільноті архівістів, істориків та музейників проєкт реконструкції приміщення.

Реконструкція, за стабільного фінансування, триватиме два роки. Коли роботи будуть завершені, то у відновленому приміщенні на Пухівській, 7 будуть зібрані близько 4 млн. справ з архівів Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, органів прокуратури, судів тощо. Це буде найбільший архів на території України та серед аналогічних архівів країн Центральної та Східної Європи.

 

Завдання Архіву – зберегти архівні документи репресивних органів та забезпечити право на доступ до цієї інформації для всіх охочих. Такі інституції, в яких зібрані докази злочинів комуністичного тоталітарного режиму, вже давно створені у розвинених європейських країнах, які, свого часу, також будували "комуністичне майбутнє". Зокрема, це Німеччина, Литва, Чехія, Польща, Угорщина тощо.

ГДА УІНП отримав будівлю в 11 тис. кв. метрів на вулиці Пухівській, 7 у червні 2019 року від Національного банку України. Приміщення Архіву розташовується на території Банкнотно-монетного двору НБУ, але будувалося з 1983 року для заводу "Алмаз" (було здане в експлуатацію 1990 року).

Ігор Кулик, Олександр Ткаченка, Антон Дробович
Ігор Кулик, Олександр Ткаченко, Антон Дробович
фото з події – автор Геннадій Мінченко УКРІНФОРМ

25 червня 2019 року ГДА УІНП набув статусу окремої юридичної особи. І одразу ж приступив до роботи. "З вересня минулого року Архів став замовником проєктування та реконструкції приміщення, – розповідає директор ГДА УІНП Ігор Кулик. –

За півроку (вересень 2019 - березень 2020) Архів зібрав вихідні дані, разом з проєктантами розробив проєктну документацію та отримав позитивний експертний висновок. Дипломовані спеціалісти підтвердили, що наші ідеї, промальовані на папері, відповідають всім будівельним, архівним, санітарним та іншим нормам. Фахівці надали підтвердження, що ми можемо переходити до будівництва найсучаснішого Архіву вже на практиці".

У квітні цього року 57,6 млн грн, виділені на реконструкцію Архіву, були забрані на боротьбу з коронавірусом. Відтоді будівництво приміщення стоїть "на паузі".

 

Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, який взяв участь у публічній презентації проєкту, висловив підтримку Архіву національної пам'яті:

"Це дуже важливий для України проект, бо ми маємо пам'ятати власну історію в усіх її проявах. Реконструкція архіву відновить історичну справедливість, демократію та дасть всьому світу доступ до правди.

Правди про права людей, чиї долі були знищені СРСР. Плануємо, що архів стане найбільшим у Східній та Центральній Європі, розвиватиме бренд України, стане меккою отримання інформації для совєтологів та дослідників. Все відкрито та доступно без "совершенно секретно".

 
фото з події – автор Геннадій Мінченко УКРІНФОРМ

"Галузевий державний архів Українського інституту національної пам'яті стане місцем консолідації та правди, простором, де будуть зібрані документи репресивних органів, що зберігалися в архівах по всій країні. Тут вони будуть оцифровані та належним чином досліджуватимуться.

У світоглядному сенсі архів стане справжнім флагманом доступу до правди, до майже столітньої історії репресій проти людей, які жили на нашій території", – заявив голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Учасниками заходу стали також голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов, директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Андрій Когут. Підтримку Архіву висловив також громадський діяч, політв'язень, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи Василь Овсієнко.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.