У Польщі відкрили відреставроване кладовище вояків УНР. ФОТО

У місті Ланьцут (південний схід Польщі) відбулося урочисте відкриття відновленого кладовища, де поховані вояки УНР.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Участь у церемонії взяли понад 100 осіб: члени української діаспори, українські дипломати та представники української та польської влади.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця підкреслив, що вшанування солдатів та офіцерів армії УНР, є обов'язком, оскільки вони боролися за вільну України, Польщу і Європу від більшовизму.

"Вони герої України та Польщі і ми повинні про це пам'ятати. Ми також повинні пам'ятати, що наш спільний союз є гарантією безпеки в Європі, безпеки й розвитку наших вітчизн і наших народів", - підкреслив Дещиця.

Він додав, що завдяки полеглим 100 років тому українським солдатам й офіцерам українці і поляки разом зараз "торують шлях добросусідських відносин".

 

Голова Українського інституту національної пам'яті України Антон Дробович нагадав, що у Ланьцуті поховано 550 солдат й офіцерів армії УНР. Він наголосив, що українці і поляки 100 років тому об'єднали свої зусилля проти більшовиків, розуміючи, що загроза є "катастрофічною".

За його словами, важливо говорити про ці перемоги, які відбулися сторіччя тому, оскільки Росія зараз знову атакує і хоче захопити східну Європу.

"Зараз тут відбувається не якась формальна процедура, а урочистість, яка свідчить про те, що ми пам'ятаємо про героїчні вчинки предків", - наголосив Дробович.

Він додав: це також має бути прикладом для сучасних поколінь військовослужбовців і свідченням того, що подвиги предків не є марними і вони не будуть забуті.

Віцемаршалок Сейму РП Ришард Терлецький підкреслив, що в 1920 році поряд з польською армією боролася також й українська, а полковник армії УНР Марко Безручко очолював героїчну оборону від більшовиків міста Замосць.

 

"Тисячі українських солдатів тоді боролися разом з польськими товаришами по зброї. Це важлива подія в історії наших країн. Цей союз, коли українці допомогли нам виграти битву",- констатував польський політик.

Голова управління з питань ветеранів та репресованих осіб уряду РП Ян Юзеф Каспшик звернув увагу, що століття тому українці спільно з поляками зупинили похід Росії на Європу з її імперськими намірами.

"Ми вшановуємо тих, хто віддав життя за те, щоб Україна, Польща і Європа залишалися вільними. Вони залишили нам заповіт будувати братерство під польським на українським народами",- підкреслив Каспшик.

 

Своєю чергою голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима зазначив, що це століття не було "втраченим часом" для польсько-українських відносин, оскільки хоч про це не можна було говорити в часи комуністичної Польщі, то пам'ять про союзництво Юзефа Підсудського і Симона Петлюри зберігала еміграція.

Він наголосив, що зараз у Польщі є багато місць, де українці та поляки можуть спільно зустрічатися і згадувати про події героїчного минулого. Серед таких місць він назвав Холм, Александрув Куявський, Тарнув, Ланьцут тощо.

 

Священнослужителі УГКЦ та військові православні капелани з України відслужили молебень у пам'ять про загиблих українців. Вони вручили українські церковні нагороди особам, які доклали зусиль до відновлення українського військового кладовища в Ланьцуті. Згодом, українці та поляки поклали вінки до монумента воякам УНР на кладовищі та спільно посадили на цвинтарі калину.

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».