У Польщі відкрили відреставроване кладовище вояків УНР. ФОТО

У місті Ланьцут (південний схід Польщі) відбулося урочисте відкриття відновленого кладовища, де поховані вояки УНР.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

 

Участь у церемонії взяли понад 100 осіб: члени української діаспори, українські дипломати та представники української та польської влади.

Посол України в Польщі Андрій Дещиця підкреслив, що вшанування солдатів та офіцерів армії УНР, є обов'язком, оскільки вони боролися за вільну України, Польщу і Європу від більшовизму.

"Вони герої України та Польщі і ми повинні про це пам'ятати. Ми також повинні пам'ятати, що наш спільний союз є гарантією безпеки в Європі, безпеки й розвитку наших вітчизн і наших народів", - підкреслив Дещиця.

Він додав, що завдяки полеглим 100 років тому українським солдатам й офіцерам українці і поляки разом зараз "торують шлях добросусідських відносин".

 

Голова Українського інституту національної пам'яті України Антон Дробович нагадав, що у Ланьцуті поховано 550 солдат й офіцерів армії УНР. Він наголосив, що українці і поляки 100 років тому об'єднали свої зусилля проти більшовиків, розуміючи, що загроза є "катастрофічною".

За його словами, важливо говорити про ці перемоги, які відбулися сторіччя тому, оскільки Росія зараз знову атакує і хоче захопити східну Європу.

"Зараз тут відбувається не якась формальна процедура, а урочистість, яка свідчить про те, що ми пам'ятаємо про героїчні вчинки предків", - наголосив Дробович.

Він додав: це також має бути прикладом для сучасних поколінь військовослужбовців і свідченням того, що подвиги предків не є марними і вони не будуть забуті.

Віцемаршалок Сейму РП Ришард Терлецький підкреслив, що в 1920 році поряд з польською армією боролася також й українська, а полковник армії УНР Марко Безручко очолював героїчну оборону від більшовиків міста Замосць.

 

"Тисячі українських солдатів тоді боролися разом з польськими товаришами по зброї. Це важлива подія в історії наших країн. Цей союз, коли українці допомогли нам виграти битву",- констатував польський політик.

Голова управління з питань ветеранів та репресованих осіб уряду РП Ян Юзеф Каспшик звернув увагу, що століття тому українці спільно з поляками зупинили похід Росії на Європу з її імперськими намірами.

"Ми вшановуємо тих, хто віддав життя за те, щоб Україна, Польща і Європа залишалися вільними. Вони залишили нам заповіт будувати братерство під польським на українським народами",- підкреслив Каспшик.

 

Своєю чергою голова Об'єднання українців у Польщі Петро Тима зазначив, що це століття не було "втраченим часом" для польсько-українських відносин, оскільки хоч про це не можна було говорити в часи комуністичної Польщі, то пам'ять про союзництво Юзефа Підсудського і Симона Петлюри зберігала еміграція.

Він наголосив, що зараз у Польщі є багато місць, де українці та поляки можуть спільно зустрічатися і згадувати про події героїчного минулого. Серед таких місць він назвав Холм, Александрув Куявський, Тарнув, Ланьцут тощо.

 

Священнослужителі УГКЦ та військові православні капелани з України відслужили молебень у пам'ять про загиблих українців. Вони вручили українські церковні нагороди особам, які доклали зусиль до відновлення українського військового кладовища в Ланьцуті. Згодом, українці та поляки поклали вінки до монумента воякам УНР на кладовищі та спільно посадили на цвинтарі калину.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.