На Дніпропетровщині науковці сподіваються, що знайшли могилу Олександра Поля. ВІДЕО

Історики вважають: саме завдяки чоловіку місто почало стрімко розвиватися, а регіон став промисловим.

У Дніпрі ймовірно знайшли поховання знаменитого Олександра Поля: першого почесного громадянина міста. Принаймні знахідка, на думку археологів, збігається з деякими відомостями про могилу. Місце поховання підприємця ХІХ-го століття раніше вважалося втраченим. Наскільки наблизилися науковці до розкриття загадки – розповідає кореспондентка "5 каналу" Наталка Світлова.

 

"Бачите, вона на ніжках. Стояла на ніжках. А оце верхня частина. Її розірвали. А це кришка з верхньої частини труни, яка відкривалася", – розповідає Дмитро Каюк.

Цинкова труна зі склепу з червоної цегли. У ній же друга – дерев'яна. Це одна з могил, яку знайшли археологи поряд із фундаментом церкви Святого Лазаря. Джерела археологів вказують, саме біля неї слід шукати могилу відомого підприємця регіону Олександра Поля.

"Ось прямо коло дзвіниці, ми не навмання шукали, просто прикинули, де може бути розташоване це поховання. Ось цей вскритий, досліджений повністю, оцей зараз в стадії дослідження", – каже Дмитро Каюк, директор КП "Етнографічні парки Дніпра".

Олександр Поль – перший почесний громадянин Катеринослава, так називалося місто Дніпро до початку минулого століття.

Історики вважають: саме завдяки йому місто почало стрімко розвиватися, а регіон став промисловим. Раніше місце його поховання вважалося втраченим.

Тепер пошуковці знайшли ймовірне місце поховання: у Севастопольському парку Дніпра.

"Ми взагалі звертаємо увагу на все те, що може засвідчувати наявність тут церкви. Кожна знахідка для нас є важливою", – розповідає Ольга Сеньковська, студентка-археологиня.

Адже всі заможні склепи й могили на колишньому цвинтарі розграбовані, зокрема і кам'яний, у якому знайшли останки чоловіка й жінки.

"Крадії, які обікрали цей склеп, вони обікрали все. У тому числі і одяг. Скоріше за все він був гаптований золотом. Чому немає жіночого черепа важко сказати. Однак скоріше за все – у черепі були золоті зуби", – говорить Дмитро Каюк.

"Звичайно, це ускладнює ідентифікацію людей, які тут були поховані, тому що якраз оцих речей і немає, речей індивідуальних, які б могли вказати на особу", – каже Дмитро Тесленко, керівник археологічної експедиції.

На пошуки могили Олександра Поля експедицію відправили 2 місяці тому. Відомо, що сам чоловік помер у віці 58 років. Його дружина Ольга за 26 років – у 74. В останках із кам'яного склепу антропологи шукають непрямі ознаки, які б могли вказати на особи похованих.

"Досить сильно він навантажувався за життя, у нього спрацьовані шийні хребці, остеохондроз і права рука, праве плече, тобто щось він активно робив правою рукою. Це може бути і трость може бути. Жінка дуже літня. Жінка старше 60 років. Можливо і більше", – розповідає Олександра Козак, антрополог.

Розкопки в Севастопольському парку Дніпра тривають. Далі науковці ідентифікуватимуть останки похованих тут людей. І можливо тоді остаточно віднайдуть могилу підприємця, археолога і мецената Олександра Поля.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.