У Чуднові відкрили пам’ятник основоположнику нової білоруської літератури

У місті Чуднів Житомирської області встановили перший у світі пам’ятник письменнику Яну Барщевському, який є основоположником нової білоруської літератури

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

"Ми відкриваємо погруддя Яна Барщевського, а це людина, яка об' єднала спільну історію українського, білоруського та польського народів. У такий спосіб приносимо нашу шану великому письменнику", - зазначив перший заступник голови Житомирської обласної ради Сергій Крамаренко.

 

Як зауважила представниця фонду Марії Магдалени Радзивіл Олена Толстая, пам'ятник встановили в Чуднові, бо саме тут у квітні 2019 року знайшли нагробну плиту Барщевського.

Пам'ятник, який установили біля костелу парафії Знайдення Хреста Господнього під час відзначення Дня Чуднова, з'явився за фінансової підтримки фонду Марії Магдалени Радзивіл. Його елементом є нагробна плита, яку реставрувала Житомирська обласна спілка поляків.

Організатори заходу акцентують, що це перший у світі пам'ятник Барщевському.

Ян Барщевський народився в Білорусі у 1781 році (така дата викарбувана на плиті). Писав білоруською, українською та польською мовами. Його називають основоположником нової білоруської літератури - за значимістю для Білорусі прирівнюють до Тараса Шевченка та Івана Франка. Він багато подорожував Європою, а в 1847 році оселився у маєтку графа Генріха Ржевуського у Чуднові. Про це місто він написав оповідання "Душа не в своєму тілі". Барщевський помер у Чуднові 1851 році, там і був похований.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.