На Житомирщині у колишній ставці Гімлера відкрили музей І та ІІ світових воєн. ВІДЕО

Поблизу Житомира в приміщенні, де в часи Другої світової війни розміщувалася ставка рейхсфюрера СС Генріха Гімлера “Геґевальд”, військові 190 навчального центру Сухопутних військ створили експозицію артефактів І та ІІ світових воєн.

Про це повідомляє Суспільне.

 

Психологиня 190 навчального центру Олена Сек розповіла, що ідея створити експозицію історичних знахідок у неї та її колег виникла рік тому.

"Зараз частина цього бункеру грає роль як фотозони, так і такого місця, де можна дійсно поговорити і поміркувати про військову історію", – сказала Олена Сек.

Серед експонатів виставки предмети побуту, елементи одягу та аксесуари військових, які знайшли на території цієї військової частини, решта речей – це артефакти, які зберігалися у військових та місцевих жителів. Олена Сек розповідає, неподалік нинішнього музею знайшли унікальний артефакт –перстень 1914-1917 років.

"Це окопна творчість 1914-1917 років", – зазначила психологиня.

Експозицію облаштували у частині приміщення, де за часів Другої світової війни була ставка рейхсфюрера СС Генріха Гімлера "Геґевальд".

"Наприкінці 1941 року був побудований цей бункер, коли і будувалася ця ставка. Цей бункер перебував під маскуванням, тут зберігся автентичний фундамент, який був частиною маскувальної стіни. Ми на її місці зробили бруствер, щоб не відтворювати повністю, але й дати розуміння, які оборонні споруди застосовували військові в ті часи", – каже Олена Сек.

Водночас історик Іван Нагіленко розповів кореспондентам Суспільного, що такі ставки нацисти за окупації території України будували у Житомирській та Вінницькій області.

"Ці бункери будували з урахуванням всіх запитів, на довгі роки, оскільки у нацистів було уявлення, що буде існувати Третій Райх та ще й тисячолітній. У нацистській Німеччині тоді панувала ідеологія нацизму, яка була певною мірою релігійною і пов'язаною з язичницькими традиціями. Тому, коли вибирали місце для побудови ставок, цікавилися чи були там раніше язичницькі капища", – сказав Іван Нагіленко.

Експозицію артефактів часів Першої та Другої світових воєн, яку зібрали військові, планують поповнюватимуть і надалі.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.