АНОНС: У Національному музеї історії України відбудеться виставка "Золото Поділля: історія народів"

Відбулося укладання договору про експонування в Національному музеї історії України виставки із зібрання Вінницького обласного краєзнавчого музею «Золото Поділля: історія народів».

Про це повідомляє видання "День".

 

Виставка репрезентує найвідоміші та найкращі археологічні знахідки із зібрань ВОКМ та НМІУ, пов'язані з археологією Поділля. Представлені на виставці предмети відображають культуру багатьох народів, які проживали у цьому регіоні від найдавніших часів до Середньовіччя.

Від НМІУ договір підписав генеральний директор музею д.і.н. Федір Андрощук, від ВОКМ – директорка пані Катерина Висоцька. Договір підписано в рамках загальної угоди між музеями про наукову та творчу співпрацю. Під час підписання договору керівники музеїв домовилися про проведення в 2021 р. у Вінниці виставки із зібрання НМІУ.

Відвідувачі виставки "Золото Поділля: історія народів" побачать витвори із золота та найбільшу в Європі колекцію бурштинових прикрас доби пізньої бронзи з унікального курганного могильника Гордіївка.

Окрасою виставки є численні золоті прикраси, коштовна зброя та срібний посуд, знайдені в одному з найбагатших сарматських поховань, яке вважається могилою царя Інісмея, правителя Ольвії.

Унікальними є скарби, пов'язані з Великим переселенням народів, які потрапили до музею в 2019 р. і практично ніде не експонувалися.

Досконалість ремісництва перших слов'ян та різноманіття їхнього вбрання демонструють знахідки з майстерні ювеліра, дослідженій біля с. Бернашівка на Дністрі. Це єдиний такий комплекс раннього середньовіччя.

Про високий розвиток Східного Поділля у Х сторіччі та зв'язки з далекими країнами й народами за Києво-Руських часів свідчать скарби із сотнями срібних арабських монет.

"Золото Поділля: історія народів" – перший проєкт, яким Національний музей історії України та Вінницький обласний краєзнавчий музей започатковують міжмузейний обмін, що передбачає комплексні виставки з колекцій музеїв різних регіонів України. Ініціатива спрямована на об'єднання українського суспільства шляхом всебічного представлення історії та регіональних особливостей.


Час: 16 жовтня, п'ятниця


Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2, м. Київ

Пужники. У пошуках правди

Села Пужники, що на Тернопільщині, ви не знайдете на карті України. І проблема не в тому, що топографи забули про нього, чи воно занадто маленьке, щоб бути нанесеним. Його більше не існує, як і багато сіл, що зникли під час та після Другої світової війни. Однак минулого року село знову "з'явилося", щоправда, на шпальтах польських та українських видань. Що сталося у Пужниках у 1945-му? Який стосунок мають до цього УПА, "істрєбітєльні батальйони" та НКВД? Та, зрештою, коли воно перестало існувати?

Таємниця зникнення Степана Федака молодшого

Доля Степана Федака, рідні сестри якого були дружинами Євгена Коновальця й Андрія Мельника, сповнена багатьох загадок і білих плям. Вважалося, що він безслідно зник орієнтовно у 1945-му. Але органи мдб, а згодом – кдб срср не вірили в це і наполегливо продовжували розшукувати його по всьому світові. Він потрібен їм був для того, щоб довести до кінця спецоперацію, яка несподівано перервалася з початком війни. Ця операція є яскравим прикладом того, як москва вдавалася до застосування доволі специфічного методу, як "лагідне" вербування, аби лише проникнути до близького кола лідерів українського визвольного руху.

Євроспільноті слід терміново придбати собі нову "парасольку", - словацький науковець і політолог Александр Дулеба

Коли закінчувалася Друга світова війна британський прем'єр Уїнстон Черчіль запропонував інтеграцію інституцій. Не тільки спільний економічний ринок товарів, але й колективну безпеку. Все, що включає у себе поняття "європейський спосіб життя" при верховенстві права, демократії, вільних виборах, гарантії людських прав, свободі слова – сьогодні під великим питанням. Ми повністю недооцінюємо основи європейського інтеграційного проєкту, які сьогодні вкрай важливо реставрувати.

Микола Штейнберг: "У наші руки потрапила велетенська енергія. Вона може працювати на благо, а може все зруйнувати. Головне у безпеці – це ризики у взаємодії людини та створеної нею техніки"

Квітень 2026 року. За цей час Чорнобильська катастрофа встигла обрости томами наукових звітів, сотнями годин кінохроніки та, на жаль, десятками зручних міфів. Проте в рофесійному середовищі є імена, чия вага в дискусії про безпеку є абсолютною. Серед них Микола Штейнберг – інженер, який пройшов шлях від "народження" Чорнобильської АЕС до участі в подоланні наслідків катастрофи, що сколихнула весь світ.