Латвія і Литва засудили історичний ревізіонізм Росії на Генасамблеї ООН

Президенти Латвії Егілс Левітс і Литви Гітанас Науседа заявили про неприпустимість ревізіоністського історичного підходу Росії, особливо, що стосується подій Другої світової війни.

Заяви пролунали на дебатах у Генасамблеї ООН, офіційна трансляція якої велася на сайті ООН.

 

"Все більш ревізіоністський підхід Росії, особливо у контексті подій Другої світової війни, є неприйнятним. Росія постійно робить спроби перетворити історію на інструмент дезінформації", - заявив Левітс.

При цьому, за його словами, в РФ продовжують спостерігатися обмеження демократії і свободи слова.

У той же час, на думку його литовського колеги, зараз безпека і стабільність залежать від правильної оцінки подій минулого.

"Ми повинні відстоювати об'єктивні історичні наративи, які все частіше піддаються нападкам ревізіоністських сил. Історія не повинна бути інструментом маніпулювання, дезінформації та пропаганди. Вона не повинна використовуватися для приховування минулих злочинів або служити миттєвому політичному порядку денному ", - підкреслив Науседа.

Він закликав відкинути застарілий світогляд щодо поділу світовими лідерами світу на сфери інтересів. "Таємні угоди, подібні до тих, які було укладено у Москві 1939 року або Ялті 1945 року, більше ніколи не повинні підписуватися. Всім повинно бути ясно, що всі країни є повноправними членами міжнародного співтовариства, з рівними правами і обов'язками ", - резюмував литовський президент.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.