Спецпроект

Кличко вшанував пам’ять жертв Бабиного Яру

"Меморіал Голокосту "Бабин Яр" буде такого ж рівня, як Яд Вашем" – запевнив київський міський голова

Як повідомляє Укрінформ, про це написав Київський міський голова Віталій Кличко у Фейсбуці.

"Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" в Києві буде створений. І він буде такого ж рівня, як Яд Вашем в Єрусалимі та Меморіал Голокосту у Вашингтоні. І я як мер Києва докладу всіх зусиль, щоб реалізувати цей проєкт", - наголосив Кличко.

 

За його словами, проєкт створення Меморіалу обговорюється вже 4 роки, і це довгий термін.

"Але наше завдання – не тільки звести будівлю. Головне – наповнити Меморіал змістом і донести до майбутніх поколінь правду і пам'ять про страшну світову трагедію", - зазначив Кличко.

Він нагадав, що, за оцінками істориків, за роки Другої світової в Бабиному яру було вбито і захоронено понад 100 тисяч людей різних національностей. Більшість закатованих були євреями.

"З того часу Бабин Яр став одним із символів Голокосту, жахливого злочину нацистів проти людства. Поки живе пам'ять про ті події, поки пам'ятаємо кожну жертву, кожного Праведника світу, Голокост не повториться. Ні для євреїв, ні для кримських татар, ні для українців, ні для будь-яких народів світу!" - наголосив він.

Словацьке національне питання та чехословацький військовий рух в Україні у 1914-1918 роках

Словаки – давні сусіди українців. Поміж Україною та Словацькою Республікою існує спільний кордон – 97 км. Водночас, про словацьку історію та культуру в Україні мало хто знає. У більшості літератури, яка виходила на території Російської імперії, словаки вважались частиною чеського народу, який мешкає в Угорському королівстві Австро-Угорської монархії. У статистичних даних про населення України, зібраних на межі ХІХ – ХХ століть, відображена змішана інформація про чехів та словаків

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».