У Львові збирають гроші на пам’ятник жертвам депортації українців з етнічних земель

У 1944 -1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців – корінних мешканців цих земель.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Ця т.зв. "евакуація на добровільних засадах" "стимулювалася" тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців.

Примусові виселення українців із території сучасної південно-східної Польщі, зумовлені змінами радянсько-польського кордону, що відбулися також у 1948 і 1951 роках.

Депортація у 1944-1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції "Вісла" (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців – одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.

Львівська міська рада, підтримуючи ініціативу Об'єднання "Закерзоння" і звернення Львівської ОДА від 02.04.2004 р., ухвалила спорудити у м. Львові (ухвала №1892 від 04.11.2004 р.) на перехресті вул. І. Свєнціцького – вул. І. Севери   – вул. В. Стуса пам'ятник жертвам вищеназваної депортації і визначила (ухвала № 3589 від 07.06.2018 р.)

Замовником виконання робіт із виготовлення скульптурної композиції пам'ятника Об'єднання "Закерзоння". В результаті проведеного у 2007 році конкурсу журі визнало переможцем проєкт скульптора Сергія Олежка.

Об'єднання "Закерзоння" відкрило окремий гривневий банківський рахунок, а для координації всіх робіт створило Громадський комітет (співголови – проф. Леонід Квітковський, доц. Тетяна Крушельницька).

На листопад 2019 р. виконано і оплачено великий обсяг робіт: придбано і перевезено граніт, відповідно до уточненого проєкту підготовлено гранітні блоки, в основному виготовлено бронзові елементи, здійснено благоустрій території.

З листопада 2019 р. з об'єктивних причин роботи над пам'ятником і надходження коштів припинилися. Залишилися: обробка окремих гранітних елементів пам'ятника та елементів напису з бронзи, транспортні видатки, встановлення пам'ятника та авторський нагляд, орієнтовна вартість цих робіт 200 тис грн.


Об'єднання "Закерзоння" та Громадський комітет звертаються до Вас з проханням внести доброчинну пожертву на спорудження пам'ятника на поточний рахунок:

№ UA873257960000026000301203692 в національній валюті в ТВБВ №10013/0289 філії – Львівського ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 325796, ЄДРПОУ 25244559.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.

Напади Бурундая та їхні наслідки. Уривок із книги "Король Руси Данило Романович" Даріуша Домбровського

Данило Романович, перший король Руси, – одна з головних постатей історії України. Подолавши численних внутрішніх та зовнішніх ворогів, Данило утвердився як один із найвпливовіших володарів Центрально-Східної Європи. Книжка Даріуша Домбровського – найповніша сьогодні біографія Данила Романовича. Ґрунтуючись на багатьох джерелах, автор не лише докладно реконструює життєвий шлях цього видатного державця, а й переконливо вписує його постать у європейський політичний ландшафт.

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.