Спецпроект

У Києві з’являться «Камені спотикання»

Новий проект зі вшанування пам'яті до 80-ої річниці трагедії Бабиного Яру «Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва».

Український центр вивчення історії Голокосту запрошує київських вчителів та школярів, заклади неформальної освіти, громадські організації, що працюють з підлітками, освітні центри до участі в проекті зі вшанування пам'яті до 80-ої річниці трагедії Бабиного Яру "Один камінь, одне життя – 80 каменів спотикання для Києва".

 

"Учасники проекту матимуть змогу вшанувати пам'ять однієї або кількох осіб, чия загибель або порятунок пов'язані з Бабиним Яром у Києві.

У період з жовтня 2020 року до лютого 2021 року за нашої освітньої та наукової підтримки ви зможете дослідити життєпис цієї особи або осіб, скласти детальну біографію та, врешті, вшанувати пам'ять, встановивши на їхню честь Камінь спотикання" - йдеться у повідомленні Центру.


Для участі у проекті потрібно заповнити форму.


Дедалайн подачі заявок: 1 листопада


Детальніше про проект та умови участі за посиланням.


Організатори та партнери проекту:

Проект реалізується з ініціативи Посольства Федеративної республіки Німеччина в Києві. Освітня та наукова складові проекту здійснюються Українським центром вивчення історії Голокосту. Проект реалізується за підтримки Київської міської ради та у співпраці з Фундацією Каменів Спотикання (Stolpersteine Foundation) та Гюнтером Демніґом.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"

Жах на селі

Перед вами — уривок зі спогадів Віктора Кравченка, українця, талановитого інженера, якому вдалося залишитися живим після розгортання репресій у СРСР за часів Сталіна. Він був членом комуністичної партії, який вірив, що СРСР може стати країною щасливого майбутнього, однак вчасно зрозумів, що таке тоталітарний режим, повсюдна брехня та системне винищення тих, хто чинив спротив злочинній системі. Віктору Кравченку вдалося втекти і за кілька років написати книжку
яка сколихнула весь західний світ.