У Луцьку відкрили виставку друкованих матеріалів УПА

Виставка «Клич нескорених» у Волинському краєзнавчому музеї знайомить із закликами українських повстанців, агітаційними матеріалами із фондів Волинського краєзнавчого музею, які у свій час були вилучені органами радянської держбезпеки у волинян – учасників визвольного руху.

Про це повідомляє видання "День".

 

"Слово "Клич", як на мене, більшою мірою передає зміст повстанських листівок, аніж "заклик", чи "звернення". "Клич" – це як заклик до бою, воно більш мобілізуюче, передає атмосферу і реалії визвольної боротьби", - каже Богдан Зек, завідувач науково-експозиційного відділу новітньої історії музею, організатор виставки.

Йому важко виділити якісь цікавіші чи важливіші матеріали з виставки. Усі цінні як приклад боротьби друкованим словом в умовах підпілля проти тоталітарного режиму.

"Український визвольний рух вів боротьбу із змінними окупаційними режимами не лише збройно, але й силою правди, друкованого слова, - продовжує п. Богдан. - Інформаційній роботі та видавничій справі ОУН приділяла значну увагу. За підрахунками істориків у 1941 році було видано 55 назв книг і брошур, 1944 році – 45, 1950 році – 83.

За період 1941–1953 років з'явилося сотні різнопланових за тематикою листівок ОУН. Зокрема у 1941 році – 69, 1944 році – 94, 1950 році – 53. Повстанські друкарні становили небезпеку для тоталітарного режиму, адже поширювали заборонену інформацію, правду, яка спонукала виступати проти радянської дійсності.

Тому для карально-репресивних органів у боротьбі з повстанцями головним пріоритетом ставала ліквідація друкарень, які ширили вільну думку. Українське слово було більш небезпечніше за зброю".

Ідея такої виставки була у пана Богдана давно, і вдалося її зреалізувати перед Днем захисника України. "Якщо історію 50 років приховували, то задля справедливості, напевно, потрібно дати 50 років на її об'єктивне вивчення! - вважає Богдан Зек. - Тому своєю роботою, сподіваюсь, ми долучимось до цього процесу. Ось це є головний мотиватор усього, напевне – відкривати невідоме і говорити про те, що не було сказано".

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.