Суд у справі книги про Стуса завершився. ВІДЕО

Суд у справі книги про Стуса завершився, рішення по суті справи буде оголошено 19 жовтня.

Про це повідомив Головний редактор "Історичної правди" Вахтанг Кіпіані із зали суду.

 

Засідання відбувалося у Дарницькому районному суді Києва. На ньому проводились судові дебати.

"Очікувалося, що суддя Марина Заставенко сьогодні винесе рішення. Однак, воно вірогідно ще не сформульоване. Чекатимемо до понеділка, коли буде поставлено або крапку, або три крапки у цій справі.

Хочу подякувати адвокатам В'ячеславу Якубенку, Сергію Глотову і Юрію Артюху за блискучі й переконливі аргументи щодо безпідставності і аморальності позову і нападів адвоката Медведчука Ігоря Кириленка на поета і правозахисника Василя Стуса" - прокоментував засідання Вахтанг Кіпіані.


Нагадуємо, що Медведчук хоче заборонити продаж книги Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса".

У 1980-х він був адвокатом поета та співпрацював зі слідством. Його часто звинувачують у порушенні адвокатської етики під час цього процесу. Сам він своєї провини не визнає.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.