Чи знайшлась Бурштинова кімната?

Польські дайвери з групи Baltitech знайшли на дні Балтики німецький корабель "Карлсруе".

В його трюмі лежать ящики, які ще треба витягти на сушу. Дайвери не виключають, що в ящиках можуть бути фрагменти легендарної Бурштинової кімнати, повідомляє ВВС. України.

 
Копія кімнати

"Ми шукали уламки з минулого року, коли зрозуміли, що на дні Балтійського моря може спочивати цікава нерозкрита історія, — розповів агентству Reuters дайвер Томаш Стахура. - Корабель практично не пошкоджено. В трюмах ми знайшли військові машини, фарфор і безліч ящиків з невідомим вмістом".

Під час найбільшої у світовій історії морської евакуаційної операції "Ганнібал" в березні-квітні 1945 року колишню Східну Пруссію залишили понад мільйон німецьких військових і місцевих жителів.

Пароплав "Карлсруе" залишив Кенігсберг напередодні падіння міста. 13 квітня 1945 року його потопила радянська авіація. Згідно зі збереженими документами, він вийшов з порту поспіхом. На борту перебували 1083 людини і 360 тонн вантажу. Врятувалися 113 людей.

"Все це змушує працювати уяву. Те, що знайшли на дні Балтійського моря німецький пароплав і ящики з ще невідомим вмістом, може мати важливе значення", - сказав інший дайвер Томаш Звара.

У трюмах
У трюмах "Карлсруе" знайшли військові машини, фарфор і безліч ящиків з невідомим вмістом
фото: REUTERS

"Раніше ми кожен раз хвилювалися, але тепер вже перестали стежити за такою інформацією, яка з'являється з маніакальною наполегливістю", - заявила Російській службі Бі-бі-сі заступник директора з наукової роботи музею "Царське Село" Іраїда Ботт.

Цю думку поділяв нині покійний барон Едуард фон Фальц-Фейн, який заснував разом з радянським письменником Юліаном Семеновим Міжнародний комітет з пошуку Бурштинової кімнати і вважався найбільшим у світі фахівцем з даного питання.

"Шукали 20 років, витратили на експедиції по всьому світу неймовірні гроші, зібрали величезний архів, щоб потім дізнатися, що кімната згоріла", - заявив він у 2016 році.



Нерозкрита таємниця

Унікальний бурштиновий кабінет виготовили данські і німецькі майстри для короля Пруссії Фрідріха I. У 1716 році кімнату подарували Петру I. Той у відповідь відправив до Пруссії 55 кріпаків величезного зросту для королівської гвардії.

Через м'якість бурштин в основному використовується для дрібних виробів і не вважається матеріалом для прикраси стін.

У Петербурзі півстоліття не могли знайти подарунку відповідного місця. Згодом бурштином обклали одну з кімнат заміського палацу Катерини IІ у Царському селі.

Копія кімнати
Копія кімнати

Кімнату чотири рази реставрували. П'ята реставрація була запланована на 1941 рік, але почалася війна.

Евакуювати Бурштинову кімнату до Новосибірська разом з іншими цінностями палацу не вдалося через її крихкість і поспіх.

Уже в жовтні 1941 року нацисти вивезли Бурштинову кімнату в Кенігсберг і зберігали її в колишньому замку бранденбургських курфюрстів.

11 квітня 1945 року через два дні після взяття міста радянськими військами, в замку з невідомої причини сталася пожежа.

Основна версія свідчить, що Бурштинова кімната згоріла.

Однак є припущення, що нацисти завчасно вивезли шедевр і десь сховали.

Десятиліттями знаходилися "свідки", які стверджували, що навесні 1945 року бачили, як панелі упаковували в ящики, і навіть самі брали участь в процесі. Називали різні місця переховування скарбу.

"Шукали в Калінінградській області, у Німеччині, у Польщі і навіть у Латинській Америці, але жодне повідомлення не підтвердилося", - говорить Іраїда Ботт.

При цьому експерти стверджують, що зусилля вже не мають сенсу: навіть якби Бурштинову кімнату знайшли через 75 років, вона була б у жахливому стані через перепади температури і вологості.

"Якщо Бурштинова кімната дійсно знаходиться в підвалі під бункером, то ми її ніколи більше не побачимо. Янтар не можна зберігати в таких умовах, він просто загине, перетвориться в безформну масу", - заявив на початку вересня цього року віцепрезидент російської асоціації істориків війни Костянтин Залеський.

Так він коментував чергову версію про те, що ящики з панелями нібито заховали у бункері останнього німецького коменданта Кенігсберга.

"У воді шансів на збереження бурштину теоретично більше, але в будь-якому випадку ми отримали б не панно, а шматочки в мішку", - говорить Іраїда Ботт.



Відновлення

У 2003 році виготовили точну копію Бурштинової кімнати. До пандемії коронавірусу її щорічно відвідували в середньому 3,5 мільйона людей.

Робота тривала понад 20 років і обійшлася в 11,3 млн доларів. На виготовлення нової кімнати пішли шість тонн калінінградського бурштину.

Барон фон Фальц-Фейн, який встиг за довге життя побачити і колишню, і нову кімнату, говорив, що копія вийшла краща за оригінал.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.