На Хортиці виявили поховання скіфського воїна-гіганта

На острові Хортиця в Запоріжжі виявили унікальне поховання скіфського воїна, захороненого близько 2500 років тому.

Виявила пам'ятку археологічна експедиція Національного заповідника "Хортиця", яку очолює провідний науковий співробітник відділу охорони пам'яток історії, археології та природи, кандидат історичних наук Дмитро Никоненко, повідомляє сайт заповідника.

 

Вхід до триметрової завглибшки земляної катакомби, де похований скіф, був закладений великою кількістю важких гранітних валунів. Як пояснюють науковці, це було зроблено для того, щоб захистити поховання від грабіжників.

За мірками свого часу, похований воїн був просто гігантом – його зріст сягає близько 1,8 метра.

У похованні археологи також виявили залізний ніж із кістяним руків'ям, рештки сагайдака з бронзовими стрілами та жертовну їжу (кості барана).

Знайдений чоловік був воїном-лучником, кочівником, роблять висновок археологи.

"Експедиція національного заповідника "Хортиця" протягом двох місяців працювала на ґрунтовому скіфському могильнику. Нам вдалося знайти непограбоване, що є рідкістю, скіфське поховання. Це чоловік, коли він помер, йому було років 35-40″, – розповів керівник експедиції Дмитро Никоненко.

На тазових кістках дослідники побачили сліди, які свідчать про те, що чоловік проводив на коні більшість часу.

"Це не землероб, це воїн-скіф", – робить висновок археолог.

Цікаво, що над цим похованням у давнину було влаштовано кромлех – коло із гранітних каменів, символ сонця, відомий у культурах багатьох давніх народів.

"Поховальна споруда була глибокою. Глибина могильної ями – 3 метри. Вона була непроста, це катакомба, тобто спочатку виривали вхідну яму, потім робили нішу – підземну будівлю, підземний дім, куди клали загиблого.

Вхід до ями забудовували великим камінням. Зазвичай, це один два камені, а ми маємо справу з великою кількістю каменів, частина яких важить більше ніж 200 кг". – додав Никоненко.

Археологи вказують, що зріст воїна – 1,8 м – дуже високий на той час, адже скіфи зазвичай були близько 1,6 м заввишки.

Як розповів директор Національного заповідника "Хортиця" Максим Остапенко, у 1995 році він знайшов на цьому місці скіфське поховання жінки, в якому було дзеркальце, намисто і посудина, з якої пили вино – канфар. Всі ці речі були імпортні й виготовлені на території Єгипту.

Археологи говорять, що подібні знахідки свідчать про те, що острів Хортиця був важливим скіфським місцем, де розташовувалось городище, повз яке проходили переправи, і місце торгівлі з грецькими купцями.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.