Німець через 82 роки вибачився перед єврейською родиною за їхній магазин

Томас Едельманн народився в Німеччині через понад 25 років після того, як завершилася Друга світова війна. Останніми роками він захопився генеалогією й натрапив на нацистські податкові записи, де йшлося, що раніше власником магазину його сім'ї був єврей. Чоловік вирішив знайти нащадків цієї єврейської родини та вибачитися перед ними.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на CNN.

 

49-річний Едельманн втратив зв'язок із батьком після розлучення батьків у 70-х роках, тому він мало знав історію батьківської сім'ї та про роботу будівельного магазину. Томас підозрював, що раніше сімейний бізнес належав євреям, які були змушені продати його Вільгельму Едельманну, тобто його дідусю.

Захопившись вивченням історії родини, Томас знайшов податкові записи нацистів, які підтверджують — єврейський власник Бенджамін Хайдельбергер був змушений продати будівельний магазин у місті Бад-Мергентгайм. Це сталося в 1938 році після введення антисемітських законів, які дозволяли конфіскувати майно євреїв.

Едельманн розповів історію представникам сервісу MyHeritage, які допомагають знайти родичів. Вони захопилися історією та знайшли записи про те, що Хайдельбергер із дружиною виїхали в Палестину, та надгробний камінь в Ізраїлі. З'ясувалося, що досі жива онучка Хайдельбергера — 83-річна Ганна Еренрайх.

Вона — вчителька на пенсії, і все знала про магазин свого діда. У її будинку досі висить чорно-біле зображення магазину, який ще мав ім'я Бенджаміна Хайдельбергера.

Едельманн написав листа Ганні, де просив її поговорити, бо вважає, що його родина несправедливо повелася з її бабусею та дідусем.

"Наш обов'язок — взяти на себе відповідальність, принаймні зв'язавшись із вами, щоб вислухати та винести уроки. Можливо, ви не бачите жодної користі в розмові зі мною, але я розумію: якщо зможу пояснити своїм дітям вплив історичних рішень, це допоможе їм ухвалювати правильні рішення в житті", — писав Томас.

Він додав, що хоче бути переконаний в тому, що його родина "більше ніколи не буде нести відповідальність за несправедливість, але підтримуватиме слабких".

Ганна погодилася поговорити, і вже через декілька тижнів Едельманн і Хайдельбергер понад 90 хвилин обговорювали історію власних родин. Ганна розповіла, що гроші від примусового продажу магазину її бабуся з дідусем використали на те, щоб утекти до Палестини буквально за декілька днів до антиєврейських погромів.

Батьки жінки втекли до Ізраїлю раніше, де вона й народилася в 1937 році. Бабуся та дідусь по материнській лінії загинули в Німеччині від нацистського режиму.

Ганна також розповіла, що дідусь Томаса був непоганою людиною — так казав її дідусь.

"Одного разу Едельманн прийшов до мене й попередив, що я повинен якомога швидше покинути Німеччину. Планувалися дії проти євреїв, і він хотів попередити мене, свого доброго знайомого", — писав Бенджамін Хайдельбергер.

Томас Едельманн сказав, що зворушений такою розповіддю і тепер планує відвідати Ізраїль. Йому було приємно почути добрі слова про дідуся, але він усе одно сумнівається в тому, що його предок був доброю людиною.

"Мій дідусь був хорошим бізнесменом. У студентські роки, у 1920-х, він уже був членом нацистської партії. Я не вірю на 100%, що він був хорошою людиною. Сумніваюся, що він не скористався ситуацією", — сказав Томас.

Водночас чоловік вважає, що примирення з минулим — важливий урок, зокрема для його 15-річного сина, який нещодавно почав вивчати нацистське минуле Німеччини. Томас хоче, щоб його діти розуміли, як будь-які рішення, які вони ухвалюють, впливають на чуже життя.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Три роки війни в Україні: погляд військового репортера з Словенії

"Буча - це українська Сребреніца", - каже Боштян Відемшек. Словенський військовий репортер збирає матеріал для нової книги, у якій сучасна російсько-українська війна зіставляється з Першою світовою, а усі події планує висвітлювати лише в теперішньому часі. Нещодавно журналіст відвідав Ужгород, після чого опублікував у словенській газеті "Дело" статтю про війну в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Спілка Української Молоді. Як 100 років тому у Києві було створено, а потім знищено студентське підпілля

СУМ заявив про себе в травні 1926-го. В Парижі загинув Симон Петлюра і юнаки вирішили про це розголосити. Ввечері 30 травня в Софійському Соборі відправляли панахиду на пошану 10-ліття смерті Івана Франка. Микола роздрукував близько 100 листівок, розміром 5 х 15 см, зі словами: "Люди, Укранці! Знову пролилася невинна кров кращого сина України. Доки-ж терпіти. Схаменіться, будьте люди...". На кінець відправи Павлушков, Матушевський та Бобир кинули з хорів листівки у натовп.

"Вільне місто" під орудою Нестора Махна і повсякдення революції. Фрагмент книжки "Дніпро. Біографія великого міста в степу"

Махновські війська тричі захоплювали Катеринослав. Вони повністю контролювали місто протягом шести тижнів у листопаді–грудні 1919 року. Щойно Махно увійшов до Катеринослава, як той був проголошений "вільним містом" під захистом Революційно-повстанської армії. Жителів закликали "припинити бути міщанами й обивателями" та "сміливо і рішуче стати до справи будівництва нового життя на рівних, справедливих і розумних началах".