Німець через 82 роки вибачився перед єврейською родиною за їхній магазин

Томас Едельманн народився в Німеччині через понад 25 років після того, як завершилася Друга світова війна. Останніми роками він захопився генеалогією й натрапив на нацистські податкові записи, де йшлося, що раніше власником магазину його сім'ї був єврей. Чоловік вирішив знайти нащадків цієї єврейської родини та вибачитися перед ними.

Про це повідомляє Громадське із посиланням на CNN.

 

49-річний Едельманн втратив зв'язок із батьком після розлучення батьків у 70-х роках, тому він мало знав історію батьківської сім'ї та про роботу будівельного магазину. Томас підозрював, що раніше сімейний бізнес належав євреям, які були змушені продати його Вільгельму Едельманну, тобто його дідусю.

Захопившись вивченням історії родини, Томас знайшов податкові записи нацистів, які підтверджують — єврейський власник Бенджамін Хайдельбергер був змушений продати будівельний магазин у місті Бад-Мергентгайм. Це сталося в 1938 році після введення антисемітських законів, які дозволяли конфіскувати майно євреїв.

Едельманн розповів історію представникам сервісу MyHeritage, які допомагають знайти родичів. Вони захопилися історією та знайшли записи про те, що Хайдельбергер із дружиною виїхали в Палестину, та надгробний камінь в Ізраїлі. З'ясувалося, що досі жива онучка Хайдельбергера — 83-річна Ганна Еренрайх.

Вона — вчителька на пенсії, і все знала про магазин свого діда. У її будинку досі висить чорно-біле зображення магазину, який ще мав ім'я Бенджаміна Хайдельбергера.

Едельманн написав листа Ганні, де просив її поговорити, бо вважає, що його родина несправедливо повелася з її бабусею та дідусем.

"Наш обов'язок — взяти на себе відповідальність, принаймні зв'язавшись із вами, щоб вислухати та винести уроки. Можливо, ви не бачите жодної користі в розмові зі мною, але я розумію: якщо зможу пояснити своїм дітям вплив історичних рішень, це допоможе їм ухвалювати правильні рішення в житті", — писав Томас.

Він додав, що хоче бути переконаний в тому, що його родина "більше ніколи не буде нести відповідальність за несправедливість, але підтримуватиме слабких".

Ганна погодилася поговорити, і вже через декілька тижнів Едельманн і Хайдельбергер понад 90 хвилин обговорювали історію власних родин. Ганна розповіла, що гроші від примусового продажу магазину її бабуся з дідусем використали на те, щоб утекти до Палестини буквально за декілька днів до антиєврейських погромів.

Батьки жінки втекли до Ізраїлю раніше, де вона й народилася в 1937 році. Бабуся та дідусь по материнській лінії загинули в Німеччині від нацистського режиму.

Ганна також розповіла, що дідусь Томаса був непоганою людиною — так казав її дідусь.

"Одного разу Едельманн прийшов до мене й попередив, що я повинен якомога швидше покинути Німеччину. Планувалися дії проти євреїв, і він хотів попередити мене, свого доброго знайомого", — писав Бенджамін Хайдельбергер.

Томас Едельманн сказав, що зворушений такою розповіддю і тепер планує відвідати Ізраїль. Йому було приємно почути добрі слова про дідуся, але він усе одно сумнівається в тому, що його предок був доброю людиною.

"Мій дідусь був хорошим бізнесменом. У студентські роки, у 1920-х, він уже був членом нацистської партії. Я не вірю на 100%, що він був хорошою людиною. Сумніваюся, що він не скористався ситуацією", — сказав Томас.

Водночас чоловік вважає, що примирення з минулим — важливий урок, зокрема для його 15-річного сина, який нещодавно почав вивчати нацистське минуле Німеччини. Томас хоче, щоб його діти розуміли, як будь-які рішення, які вони ухвалюють, впливають на чуже життя.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.