Анатолій Хромов: Українські архіви визнано найбільш відкритими для користувачів у період пандемії

Заходи Державної архівної служби України під час пандемії міжнародним рейтингом визнані найбільш адаптивними та відкритими для користувачів.

Про це йдеться на сайті Міністерства юстиції.

Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов
Голова Державної архівної служби Анатолій Хромов

Інститут розвитку свободи інформації (IDFI, Грузія) у партнерстві з міжнародними науковцями провів дослідження в рамках проєкту "Оцінка відкритості державних архівів у пострадянських республіках та країнах Східного блоку під час пандемії коронавірусу", в ході якого вивчили діяльність архівів 10 пострадянських та східноєвропейських країн: Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Угорщини, Казахстану, Латвії, Литви, Румунії та України.

Метою дослідження було виявити, з яким рівнем відкритості державних архівів стикнулися дослідники під час пандемії та як державні архіви адаптувались до нових умов роботи.

За результатами дослідження, політику Державної архівної служби України в розрізі роботи в період пандемії коронавірусу визнано найбільш активною та відкритою для користувачів.

"Українські державні архіви функціонували активно та з найбільшою прозорістю під час пандемії: щомісяця публікували огляди роботи в державних архівах, головним чином торкаючись створення нових електронних ресурсів та оцифрування існуючих документів" - відзначено у звіті IDFI.

Укрдержархів видав декілька оновлених правил та рекомендацій щодо регулювання роботи в державних архівах з огляду на карантинні обмеження, введені урядом України.

"Обставини, що виникли внаслідок пандемії COVID-19, підкреслили важливість належного функціонування вебсайтів архівів та онлайн-спілкування з користувачами.

У той час, коли люди у всьому світі та в Україні зокрема були змушені залишатися в своїх будинках і працювати віддалено, єдиними шляхами доступу до матеріалів в архівах для істориків та дослідників були Інтернет, вебсайти архівів, знайдені фонди та електронні бази даних в мережі.

З огляду на це актуальним є питання оцифрування українських архівів, створення електронних баз даних документів", – акцентував голова Державної архівної служби Анатолій Хромов.

Крім того, він додав, що українське архівне товариство ініціювало кампанію зі збереження сучасних документів, створених у 2019-2020 в період пандемії COVID-19. Ця колекція, за його словами, стане важливим джерелом не лише для майбутніх дослідників, але і для зусиль науковців на шляху до подолання подальших криз схожого характеру.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.