На Полтавщині відкрили меморіальну дошку генерал-поручнику армії УНР Сергію Дядюші. ВІДЕО

Вона прикрасила фасад Хорольської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 1, адже борець за незалежність України у ХХ столітті, майбутній видатний український військовий діяч, генерал-поручник Армії УНР народився 150 років тому, 1870 року у Хоролі.

Урочисту церемонію відкриття влаштували відділ культури Хорольської райдержадміністрації й Північно-східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті (УІНП), повідомляє інтернет-видання Полтавщина.

 

Відкриття дошки супроводжували делегація від Хорольського райвійськкомату на чолі з місцевим військовим комісаром, підполковником Дмитром Чернецем та почесна варта від цієї установи.

В урочистостях взяли також участь представники Інституту нацпам'яті, заступник голови Хорольської РДА Дмитро Кудря, керівник апарату райдержадміністрації Ірина Штейнберг, начальник відділу культури РДА Ірина Гунько, в.о. начальника відділу освіти молоді та спорту РДА Тетяна Поклад. Музичним тлом церемонії відкриття стала пісня Українських січових стрільців "Червона калина".

Ініціатор створення нового місця пам'яті Української революції 1917-21 рр., регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар наголосив, що з ініціативи цього центрального органу виконавчої влади і згідно з Постановою парламенту 150-річчя з дня народження Cергія Дядюші цьогоріч відзначається на державному рівні.

"Вшанування його пам'яті спростовує фейки російської пропаганди про те, що визвольний рух у 17-21 роках базувався лише на діяльності сільських отаманів. Насправді в Армії УНР було дуже багато кадрових військових, які служили в російській імператорській армії і які, коли настав слушний момент, пішли виборювати незалежність України.

Відкриття меморіальної дошки, крім історичної місії, має інші, не менш важливі. Це не лише створення нового місця пам'яті, а й важливий виховний момент у сенсі патріотичного виховання учнів хорольського краю, у тому числі і учнів цієї школи", — висловив думку Олег Пустовгар.

"Він багато зробив для захисту УНР від російської агресії. Встановлення дошки є увічненням внеску Сергія Дядюші у боротьбу за незалежність. Нині справу військовиків УНР продовжують офіцери і солдати сучасних ЗСУ, які боронять від російської агресії суверенітет і територіальну цілісність на Донбасі", — зазначив у виступі голова Хорольської РДА Роман Гловацький.


Довідково. 26 вересня 1870 року у повітовому місті Хорол народився Сергій Іванович Дядюша, майбутній генерал-поручник Армії УНР. Походив із дворян Полтавської губернії. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус (1887), 1-ше військове Павловське училище (1889). А у 1900-му — Миколаївську академію Генерального штабу за 1-м розрядом.

Служив у Варшавському та Московському військових округах. У 1904-1908 роках був викладачем Олексіївського військового училища у Москві. Дехто з істориків держави-агресора навіть зараховує його до "интеллектуальной элиты старой русской армии". Але не інтелектом єдиним.

Першу світову полковник Сергій Дядюша зустрів начальником штабу Гренадерської дивізії. У липні 1915-го отримав поранення, за час війни був нагороджений усіма орденами до св. Станіслава 1-го ступеню та Георгієвською зброєю (за бій 7 листопада 1914 року). Останнє звання у російській армії — генерал-майор.

Події Української революції 1917-21 років змінили життя досвідченого військовика. Сергій Дядюша відстоює цінності IV Універсалу Центральної Ради та з головою поринає у справи українізації військових частин колишньої Російської імперії, опікується розбудовою збройних сил молодої Української держави, захищає її від російської агресії.

З квітня 1918-го — на службі в Армії УНР. Змінив ряд посад — начальник Волинського корпусу, головний інспектор піхоти Дієвої Армії УНР, начальник Головної управи Генерального штабу. З 12 лютого по 12 квітня 1921 року був виконуючим обов'язки військового міністра УНР. 3 серпня 1921 року отримав звання генерал-поручника. Після поразки Перших визвольних змагань проживав у Польщі. Помер у Каліші 23 травня 1933 року.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.