У Києві відкрили виставку про історію української дипломатії

На Контрактовій площі у Києві відкрили виставку «Досвід, куплений дорогою ціною…»: українська дипломатія 1917-1926».

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Чому важлива ця виставка? Тому що вона показує, що наша дипломатична служба, наша держава мають тяглість, як мінімум ідеться про ціле століття. Звісно, все було перервано російською більшовицькою окупацією на початку ХХ століття, коли відбулися великі драматичні події, але тут – пам'ять про те, як починалася дипломатична служба у 1917-1920-ті роки, як будувалися наші місії, про тих людей, які їхали за кордон і представляли Україну.

І це була надзвичайно складна задача, тому що часто події в Україні розгорталися так стрімко і драматично, що ті люди ... змушені були брати на себе надзвичайно велику відповідальність, жити в надзвичайно кризових умовах", - сказав голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович.

Він зазначив, що виставка важлива і як великий репутаційний проєкт, котрий показує, що українські традиції дипломатії, державності не виникли на пустому місці, "не виникли 30 років тому і навіть не тоді, коли Україна стала однією з держав-засновниць ООН, вони виникли значно раніше".

Як зауважив начальник управління наукового забезпечення політики національної пам'яті УІНП Ярослав Файзулін, виставка є унікальною. І в цьому значною мірою є заслуга партнерів УІНП – Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства закордонних справ, Державної архівної служби.

"Ми відкриваємо виставку сьогодні в Києві, крім того, ми передаємо електронні версії посольствам України у світі, і до 22 грудня, до Дня української дипломатії, відкриття цієї виставки відбудеться у десятках посольств", - розповів Файзулін.

Заступник міністра культури та інформаційної політики Світлана Фоменко подякувала всім, хто долучився до організації виставки, зокрема Міністерству закордонних справ, "оскільки воно на передовій, виборюючи в дипломатичних баталіях наше право на існування".

"Насправді дуже важко було знайти ті архівні матеріали, які свідчать про нашу державність на початку ХХ століття. І в рамках тієї агресії, яку ми зараз всі переживаємо, надзвичайно важливо розуміти, що міжнародні відносини, міжнародна співпраця України — це не є щось нове, ми мали державність і були визнані на міжнародній арені", - підкреслила Фоменко.

Своєю чергою голова Державної архівної служби Анатолій Хромов зазначив, що виставка органічно лягає в ті зусилля, яких докладає архівна служба. "Тільки в цьому році ми підписали 5 міжнародних угод з урядовими і неурядовими організаціями. Так, у лютому була підписана угода з турецькою стороною, з дирекцією архівів, і вже надходять з турецьких архівів документи, які, на жаль, не збереглися в наших архівах", - повідомив він.

Автор ідеї виставки, голова Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Ірина Матяш уточнила, що на 20 стендах виставки йдеться про 28 дипломатичних представництв.

"Дипломатія 1917-1924 років — це надзвичайна частина нашої державності. Українські дипломати виїжджали за кордон і не мали можливості повернутися додому, тому що в лютому 1919-го більшовики вибили українські державні органи зі своєї території.

А там, в Європі, вони представляли Україну незалежну, говорили, що існує Україна, яка розділяє два світи — більшовиків і Європу.

У 1924-му, коли вже два роки існував СРСР, діяла остання дипломатична місія в Угорщині, в якій побував Петлюра, і він навіть вважався співробітником дипломатичної місії. У той час ще формально існувала дипломатична місія в Швейцарії, зберігався архів і працював її співробітник Зенон Курас", - розповіла Матяш.

Вона висловила сподівання, що на підставі документів, представлених на виставці, буде надруковано каталог виставки, а також енциклопедичне видання з архівними документами, присвячене місцям пам'яті української дипломатії.

Сюргюн. Мама думала, що нас везуть на розстріл

Уявіть себе на їх місці. У ваш дім на світанку вриваються озброєні люди, солдати. Дають 15 хвилин на збори. Відвозять на найближчу станцію. І додому ви зможете повернутися лише через 50 років.

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін

1943-2022: Від нацистів – до рашистів

Імперія, яка ніколи не була до кінця засуджена й покарана за свої злочини в минулому, сьогодні повертається у своїй потворній, абсурдній реінкарнації держави-терориста. Спроби умиротворити агресора, призвели до катастрофічних наслідків – він знову чинить масові вбивства, депортації, зґвалтування і грабунки в самому центрі Європи в ХХІ столітті, реалізовуючи цілеспрямований, неприкритий, "ідеологічно обґрунтований", підкріплений псевдоісторичними наративами та дегуманізуючими формами пропаганди, акт геноциду української нації. Але, як показує історія, крах тиранії – неминучий