Спецпроект

У Запоріжжі невідомі пошкодили меморіальну дошку дітям, що загинули в роки Голодомору

У Запоріжжі невідомі облили чорною фарбою меморіальну дошку, встановлену на будівлі, де в 1930-і роки був будинок немовляти. За даними істориків, у роки Голодомору в цій установі померли майже 800 дітей. Окрім меморіальної дошки, також розбили пам’ятний знак, встановлений на будівлі місцевою єпархією УПЦ (МП).

Радіо Свобода у відділі комунікацій головного управління Національної поліції у Запорізькій області повідомили, що інформація за фактом події внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

 

Працівники поліції оглядають місце події і навколишньої території, а також проводять інші необхідні слідчі дії й готуються відкрити провадження.

Також у Департаменті культури, туризму, національностей і релігій Запорізької облдержадміністрації повідомили, що вони готують заяву про злочин, а також спеціальне звернення до поліції щодо цього інциденту.

Меморіальну дошку на будівлі колишнього будинку немовляти у Запоріжжі відкрили у листопаді 2014 року. Місцеві активісти, історики і краєзнавці домагалися від місцевої влади встановлення пам'ятної дошки на будівлі жертв Голодомору-геноциду з 2009 року, втім зробити це вдалося лише після Революції гідності.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.