АНОНС: У Києві презентують відновлену базу даних репресованих «Український мартиролог ХХ століття»

Наприкінці тижня відбудеться презентація на тему: Відновлення науково-пошукового інтернет-проєкту «Український мартиролог ХХ століття».

Про це повідомляє Державна архівна служба України.

 

Мета інтернет-проєкту – створення електронної бази даних, у якій буде розміщено фотоінформацію та стислі біографічні дані про жертви репресій комуністичного тоталітарного режиму і їх наступну реабілітацію; забезпечення інтелектуального доступу до архівних документів на найпершому інформаційному рівні – з мережі Інтернет.

"Український мартиролог ХХ ст." є підсумком роботи державних архівів, започаткованої ще на початку 1990-х років, коли почали складатися регіональні та тематичні бази даних на репресованих, які і досі не зведено до централізованої й загальнодоступної бази даних

У квітні 2020 року Державна архівна служба України відновила роботу над архівно-пошуковим проєктом "Український мартиролог ХХ ст.", створивши з цією метою міжвідомчу робочу групу, результат проведеної роботи дає можливість презентувати відновлену базу даних "Український мартиролог ХХ століття".


Спікери заходу:

Анатолій Хромов – Голова Державної архівної служби України

Юрій Ковтанюк – директор Центрального державного електронного архіву України


Час: 6 листопада, п'ятниця, 12.30


Місце: Українське національне інформаційне агентство "Укрінформ", вул. Б. Хмельницького, 8/16 (М. "Театральна")


Тривалість заходу: 1 година

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.