Знайдені на Житомирщині артефакти УПА викупили для музейної експозиції

Знайдені у Радомишльському районі Житомирщини листівки та газету УПА викупили, і тепер вони експонуватимуться для відвідувачів краєзнавчого музею та "Повстанського хутора".

Про це кореспонденту Укрінформу розповів в.о. директора Радомишльського народного краєзнавчого музею, керівник історико-культурного простору "Повстанський хутір" Сергій Галицький.

 

"Нещодавно знайдені в артилерійській гільзі артефакти УПА придбала для історико-культурного простору "Повстанський хутір" уродженка Радомишля Світлана Гедбавна, яка проживає у Чехії", – зазначив Галицький.

За його словами, наразі газета "Зов крови" за 1947 рік, листівка "Українська молодь!" і буклетик "За що бореться Українська повстанча армія (УПА)?" експонуються в Радомишльському народному краєзнавчому музеї. Крім того, їх показуватимуть відвідувачам "Повстанського хутора" під час проведення там заходів.

Сергій Галицький зауважив, що це не перша допомога родини Гедбавних музею.

"Ще раніше син Світлани Марцел Гедбавний на чеському аукціоні придбав головний убір бійця, учасника рейдуючої на Захід групи УПА. Він теж експонується в музеї", – додав в.о. директора Радомишльського народного краєзнавчого музею.


Як повідомлялось раніше, на території колишнього хутора Соболів у Радомишльському районі, де після війни діяв потужний осередок ОУН, так званий "чорний" археолог знайшов снарядну гільзу, всередині якої виявили газету та листівки УПА. Чоловік не хотів віддавати артефакти до музею, сподіваючись на них заробити.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.